А життя нічого,
Лиш момент між мною й тобою,
Мінливий момент у вічності
Між пройденим і вимріяним.
А життя каже:
Воно плине самотністю,
Прагне сталості збудованої,
А виходять спогади запорошені.
А життя шепоче
Ясністю знаків зверху поданих,
Співом уст ранішніх,
Ластівок тепла перелітних.
А життя плаче
Спокоєм душ стражденних,
Рухом сердець втомлених,
Ніччю птахів переспіваних.
А життя ховається
Від зору допитливого,
Розкривається полю чистому,
Красі людській внутрішній,
Торкається снів вкрадених.
А життя минається
Під звуки щоденності,
Шляхом воїнами світла втоптаним,
Церквицею перестрілою,
Снігом прозрінь випалим.
А життя пливе
Сфінксом пустельним нерозгаданим,
Місячним світлом невловимим,
Вірою в краще небаченою,
Страхом неможливості пробите.
А життя – любов,
Цінністю людству дароване,
Містикою зорі вималюване,
Невловимістю зіткане.
А життя
Мить між тобою і мною
На самоплив пущена.
