Є на землі різні поети-
Одні, впаковані в пакети ,
І лиш для «свят» пишуть вірші.
Їх потім знову закривають,
За послух ще й медаль чіпляють,
Щоб знов чекали до пори-
Писати на заказ вірші.
А є поети- дух пташини!
Йому не стеляться пирини,
Він в небо думкою шуга,
І серце навстіж- про все пише,
Чи зле чи добре- не залише
В куточку, щоб ніхто не чув!
Йому не страшно батога
Він дух народу, дух людини,
І не страшні тюремні днини,
В душі в них літо, хоч зима!
Бо щоб складати побрихеньки,
За хліба кусень, гречки жменьки
То краще вже йому тюрма!
Я вірю, що таких є тьма!
То ж слава вам, непоборимі!
Ви завжди в правді одержимі,
Ви честь народу ,ви сівач.
Бо кожне слово це зернина,
Вкорінеться і буде днина,
Що сонцем вкриє всі поля,
Ви правди слово! Не глядач!
Правдиві слова! Справді, поети повинні бути зі своїм народом і підтримувати його в такі важкі дні, а не чекати на ласі подачки зверху. Слово - велика зброя і ним треба вправно володіти, на користь своєму народу і Батьківщині.
горлиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Поступати інакше, не дозволяє совість! Дякую, серденько!