Минають дні, минають ночі, приходить місяць уночі,
На день він закриває очі, вночі не чує – хоч кричи.
Ту ніч кричали наші діти, - хлопці та дівчата:
«Не винні ми, не бийте нас» та звали маму й тата.
А як це гарно почалось холодної погоди,
Студенти штаб відкрили свій під стелою Свободи.
Вони хотіли вільно жить, навчатись та робити,
В Європу їздить без проблем, в музеї ходити.
Наш Президент їх похвалив за громадянську гідність,
За вміння вести діалог, порядність та чесність.
Вони стояли день і ніч, аж вісім діб поспіль
З піснями, танцями жили забувши м’яку постіль.
Всі вісім діб з ними була Руслана енергійна,
Співала, гріла, берегла – помічниця надійна.
В дев’яту ніч упала з ніг – відвезли відпочити,
За це вона карта себе, не може і простити.
Якраз в ту ніч стався той жах, - їх табір розтрощили
Усім знайомі «беркути,» - а їх жорстоко били.
Били по нирках, голові, топтали ногами,
Ті, захищались як могли, голими руками.
Хто утікав наздогоняли,валили з ніг, лупили,
А хто сильніший, той добіг - в Соборі захистили.
Минають дні, минають ночі,приходить місяць уночі
Він бачив це на власні очі та каже нам кричіть, кричі.
Про це кричали всі канали, у нас, по всьому Світу,
Люди піднялися на страйк свободу захистити.
У Києві майже мільон зібралось на майдані,
Піднялись люди в областях порядні та жадані.
Кричали люди Владі – ГЕТЬ! – не можем простити,
Цей «беркут» треба покарать, не мають так робити ,
А тих хто дав такий наказ, - за грати посадити,
Щоб не мішали людям жить, дітей своїх ростити.
П. С.
О Боже, Місяць підкажіть що з Владою робити?
Вона вже садить у сізо студентів побитих.
03.12.13.
