Зупиніться, зупиніться,
Зупиніться, люди!
А то – страшно, а – то гірко,
А то – й «больно» буде!
І «накажем», і «покажем» –
Ой, ви ж стережіться!
Хто ви такі, що хочете
Повстати в столиці?
Ви – не люди! Ви – не живі!
В вас не вільні й діти…
Живіть тихо, «по закону»
Годі вам «триндіти»!
Не бастуйте, не гуртуйтесь,
В хатах десь сидіте;
Їжте сало та горілку
Та так і живіте!
Вам СВОБОДИ геть не треба,
ВОЛІ – не чекайте!
Бо кийки напоготові
Та чорні куфайки…
То ж слухайте ви уважно
Мене, мої діти!
Сидіть тихо і терпляче –
Більше не скуліте!..
А то - ой, як я покажу –
Сліз не оберетесь;
Вріжу, стрельну, вмажу, скажу –
З переляку вмрете!..
Отакі ми речі чуєм…
Чи – слухать –не слухать?
Воля ваша, громадяни:
Чи - стоять, чи – рухать?
Чи, рухатись далі кудись?
Чи – спати лягати?
А, чи з’їсти кусок сала
Та й ся запивати?
Вибір маємо ми з вами:
Чи, думать – не думать?
Чи, робити – не робити?
А чи, «з дуба рухать»?
Чи, слухати дивні речі;
Чи, боятись, може?
Чи, чекати милість Божу –
Може, Він поможе?
Помолімося ми, БРАТТЯ,
Та й самі вбираймось
В кожушину та валянки –
В дорогу, НЕ ГАЙМОСЬ!
(04 грудня 2013 року)
Цей режим так просто не здасться, тому й залякують, щоб притихли і не сміли півкнути. Важкі часи настали... Оце така в нас демократія. Борімося за свою свободу і поборемо!
Людмила Богуславська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі за небайдужість. Вибір завжди є. і вихід для кожного завжди є. Шукаймо його!
