Не закликаю до меча,
ні до прадавньої сокири,
не прагну крові, прагну миру,
але несила вже мовчать.
Поглянь на захід, чи на схід,
чи робітник ти, чи оратай,
благословили вимирати
знедолений вкраїнський рід.
Панують злидні і біда,
куди не кинь - нема бюджету,
зате розкішні кабінети
в яких не звикли голодать.
В модерних офісах буржуй
держави долю нині вершить,
себе законами підперши
веде Вкраїну за межу.
Він добре знає, що робить -
допродає суспільні статки,
проциндрить землю - і порядки,
ми станем вічнії раби.
І проснемося у цепах,
за нами - і онуки, й діти.
Не пізно нині ще прозріти,
єднатися панам на страх.
Боротися, а не мовчать.
Тому скажу відверто й щиро -
щоб нас почули, треба миром
не забувати про меча!
Нерозважний той хто піднімає руку, коли не збирається бити. Бо якщо піднімаєш руку то бий, а якщо не збираєшся бити, то і не піднімай руки. Бо інакше той, на кого ви піднімали руку, скаже - "Він ніколи не вдарить", і почне знущатися ще більше.
Так звісно, немає сил терпіти знущання, але поясніть, що значить "Не противься злому".
stawitscky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо Ви помітили, мова іде більше за соціальний конфлікт, ніж за геополітичний. Сьогодні серйозної політичної сили, за якою можна іти на барикади, як на мене, немає.Україну безборонно розтягають по кишенях свої ж скоробагатьки.От з цим потрібно боротися.
Якби ці вірші читали або чули інші! Бо сплять у летаргії людожерства та байдужості.
stawitscky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дійсно - байдужість і скрайхатство- найбільший ворог нашого суспільства.Часто ми любителі крайнощів, що теж дає мало толку.В такому випадку росіяни кажуть: гнев - отец глупости.
Дякую за коментар.
Ви пам'ятаєте майдан 2004??? Тоді теж всі сподівалися на краще-навіть назвали цей театр революцією...і що? Що зробила влада? Що довели помаранчеві? Було гірке розчарування... Хоч би й зараз не обпектися...
stawitscky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Шановна пані Ірино, перше всього дякую, що зреагували на вірш. А відносно Ваших побоювань-
вони цілком реальні. Більше того-в мене є вірш безпосередньо на цю тему, але він не на часі.Я радий, що в мене є спільник. Але в моєму віршеві переважає класовий мотив.Добра Вам!