Нелюди, на кого зазіхнули –
На своїх дітей, братів, сестер?
Під кийками беркута проснулась
Воля й гордість, сплячі дотепер.
Наша влада виявилась катом,
Знавісніла з люті до безтям.
Ця війна, що ними розпочата,
Вже на смерть – але в ім’я життя!
Україна дана нам від Бога,
Мій народ господар тут – не раб,
Кров людська, що впала їм під ноги,
Буде ними сплачена в стократ!!!
Не зважайте на Кріпакоса- це яничар, чи п'ята колона,а ви,наша...Тримайте удар -Ви ж,врешті решт,Валькірія!А вірш гарний.
валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я не зважаю, хай живе собі, поки не прозріє... Хоча це й не вірш - а барикадна промова, трохи виступаю на вічах... від цієї реальності поезія, як така, не пишеться, лиш жорстка римована проза...
А по-моему данные события показали беспомощность власти, неспособность её противостоять "по-европейски" уличным беспорядкам. Я не могу себе представить французскую или германскую полицию, равнодушно глядящую на движущийся на неё бульдозер.
