Стоїть, мов засоромлена, оголена Осінь
І загляда у вікна на зелені вазони,
Які, на заздрість їй, красиво так листоносять,
І не ховають тіло ніжне у синтепони.
Дощем розмито сонячні, вес́елкові барви,
А вітром, що бешкетничав, позривано одяг.
Не зігрівають шлунок привокзальні кебаби
І серце ледве стукає в холодних долонях.
Замерзла і принижена шукає притулок,
Насилу відганя думки про зашморг на шиї.
Зима прийде поспішно, наче н́а порятунок,
І покривалом білим тихо Осінь укриє.
Оригінальне бачення осені, цікаві образи використали для розкриття теми ... цікаву картину змалювали щодо споглядання осені на зелені вазони , Цікавий ритм, чесно кажучи з першого разу не відчув, прийшлось робити другу спробу
Оригінально-чуттєво! Особливо вирізнилось "про зашморг на шиї" відчуттям алегорії, бо ж усі ми під одним небом живемо. 
, Цікавий ритм, чесно кажучи з першого разу не відчув, прийшлось робити другу спробу 
