Розтанув день в ліхтарику на розі,
Пантрує кроки тиша сторожка
І горобина терпне на морозі,
Кровить вином заломлена рука.
Осіння ніч блукає в завіконні
Між голих яблунь, схожих на черниць,
І крихтами з пошерхлої долоні
Годує місяць зоряних синиць.
Із темних дупел коменів щербатих
Плояться вгору пасмами дими.
А десь прядуть природі білі шати
Дбайливі ткалі сивої зими.
Настане час і винесуть обнови:
Розкішні хутра, прядива м'які,
Розпорять небо па́вітру підкови
І випурхнуть метелики легкі.
Додаю у свою скарбничку твої, Наталю, лексичні діаманти:
Розтанув день, пантрує кроки,
І горобина терпне на морозі,
Осіння ніч блукає…
І крихтами з пошерхлої долоні
Годує місяць зоряних синиць.
Із темних дупел коменів щербатих
Плояться пасмами дими.
прядуть природі білі шати
ткалі сивої зими –
У ЦИХ ВИШУКАНИХ РЯДОЧКАХ, У КОЖНОМУ СЛОВІ Є ТИ!
Образи в уяві,але які вдалі картинки підбераєш.ігор Стожар сказав,що картинки не головне,але по Твоїх віршах бачу,що відіграють величезне значення. Чудо!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, друже! Так, павітру. Павітер - вітер змінних напрямків. Це слово є у тлумачних словниках, просто воно вживається значно рідше, аніж *вітер*, *вітерець*.
...І крихтами з пошерхлої долоні
Годує місяць зоряних синиць... - гарний вірш... і настрій у ньому, як і "заявлено" назвою - передзимова тиша... присутня тиша очікування того неодмінного у рядках, "картинках" і за ними...)))
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, люба Валечко! Так, природа вже в очікуванні отих розкішних хутр і м'яких прядив!.. Цей настрій мимоволі передається і тим, хто прислухається до шепоту природи - тобто, нам, поетам!