Люблю дивитись як горить вогонь,
як полум"я хапцем "з"їдає" дрова.
Отак й життя з простягнутих долонь
спішить пурхнУти в потойбічний морок.
Спішить згоріти та зігріть теплом
мою прозяблу непокірну душу,
щоб попелом осісти за селом,
куди і я переселитись мушу.
Отам удвох й згадаємо про все,
переберем всі миті по краплині
допоки вітер пил не рознесе
й залишиться лиш згадка по людині.
Ошо говорив, що в якомусь розумінні життя після нашої смерті кишить. Мікроби, бактерії, чеврячки і т.д. Хоча це якось далеко від поезії. Швидше із чорного гумору. Звичайно, вірш зачепив за живе.
Спасибі за Поезію.
Прошу зважити на репліку-пораду: віршів під назвою "три зірочки" не буває. Адже у змісті книги Ти писав би "Люблю дивитись, як горить вогонь..." А так у вибраному, наприклад, дивишся заголовки й не збагнеш про що ті "зірочки".
Прочитал первые строчки- дежавю.Потом дошло:"Любившей час, когда дрова в камине становятся золой". (Цветаевское)У Вас конечно по-своему. Тема одна.Поэтому похожие ощущения.
Очень классный вирш.
Отак й життя з простягнутих долонь спішить пурхнУти в потойбічний морок.