Я за сльозу, що крадькома скотилась,
За біль німий, що тиші, наче брат.
І альфа дня, розпеленавши крила,
Моїм думкам снаги віддасть стократ.
Я за весну жагучу, семиструнну,
Легкого вітру надвишневий блюз.
Хоча,повір, бува сказати трудно
Слова стовічні: «я тебе люблю!»
Я за життя полинно-веселкове,
Його стежками,ніби вперше йду.
Вдихаю стиглу осінь знову й знову,
Що пахне щастям в маминім саду.
Уже давно, чомусь, не вірю грозам,
Та мрії досі тягнуться у вись.
А я за сни, що дихають морозом,
Мов зграйка зим прожитих ще колись.
І я за всі ці прояви життя - такі невід'ємні від нашого існування! Дуже гарно, проникливо, з душею! Відчувається неабиякий життєвий досвід ЛГ, мудрість і розсудливість.
Леся Shmigelska відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кожен за своє....
А я за віру, що в мені вирує,
Немов вулкан в яскравій глибині,
за щем душі, яка свій шлях торує
У дні такі прекрасні і ясні.
Я з Вами.
Леся Shmigelska відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І я за всі ці прояви життя - такі невід'ємні від нашого існування! Дуже гарно, проникливо, з душею! 
Відчувається неабиякий життєвий досвід ЛГ, мудрість і розсудливість. 
......................................... 
