О, мово багатостраждальна,
Все правлять по тобі тризну -
По тобі, в віках опальній,
Пророслій крізь соцреалізми,
Вилученій із науки,
Зі світу тонких технологій,
Виставленій попід руки
З життя - не втрапляє у ногу,
Впхана в останній притулок,
Що зветься Художнє Слово -
Ось він - іуди цілунок,
Мила моя, калинова!
Можеш отут співати
Давні пісні про галю,
Можеш жалі засівати…
Сльози втираєш, скрипалю?
Вшквар же веселої, брате,
Бо ось-ось терпець урветься...
Може ж таки горбате
Кодло іуд схаменеться?
Колись слухав по радіо передачу про видатну київську поліглотку. Вона знала зо три десятки мов. Але на питання ведучого українською відповідала російською - вона не вважала за потрібне знати "калинову".
А ось мій віршик: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376230
Валентин Бут відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вітаю,Валентине, з поверненням в Клуб, та ще й з таким хвилюючим віршем. Хоча від того Кодла я далека, почуваюся скоріш у "притулку", та все ж в душі відчуваю якусь провину за собою,коли читаю такі патріотичні вірші...
Валентин Бут відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Галю! Звісно, Ви не належите до того кодла! Я сприймаю кожного, хто пише українською не за примусом, а щиро, від душі за свого брата чи сестру. Але ж, скільки довкола тих, кому доля цієї мови глибоко байдужа, для кого вона осоружна,, хто сприймає її навіть вороже. Я навіть не мовлю про чужоземців - йдеться про кодло хахляче...
Все починається з малого... Що говорити про великі розумні книги, коли в підручниках для 2 класу помилок ціла купа. Видали поспіхом, щоб вчасно втигнути. А для чого? На біса нам ті Нові держстандарти, про які в школі згадують як "Отче наш..." кілька разів на день. Де ті милі і любі підручники по яких вчилася ще я? Що в мене рівень знань був гірший? Сумніваюся. Та має бути написано так, щоб зрозуміли і запамятали всі. Або хоча б всі. А кому треба буде більше, то є додаткова література, інтернет. Ні, треба відмити гроші. А вчителів питали чи хоча б вони хочуть ці підручники, де 12:2=12????????????????????????????
Валентин Бут відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Отож...
Я нещодавно одному народному обранцеві конкретну справу запропонував, так, каже, нема часу. А він же не з найгірших...
Це як в анекдоті, коли один стрибає, щоб дотягнутися до яблука на гілці, в цьому часі підходить інший, та й радить йому піти взяти палку, і збити те яблуко. Захеканий стрибун недобре глянув на порадника, та й каже, "Яка ще там палка? Куди ще йти? Невже не бачиш, що не маю на те часу?
Валентин Бут відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Насправді, нищення мови триває. При цьому мене обурюють не стільки дії "нашої" влади, скільки бездіяльність тих, хто вважає себе патріотами , перебуваючи фактично теж при владі (наша імпотентна опозиція) та безмовний статист-народ, що знову вичікує, а чия візьме і чи не пора знову записуватись руськими...
Біда, насправді, страшна. Нема спеціальних словників по багатьох галузях науки, промисловості ( кораблебудування, скажімо, - там вся термінологія була (та й досі залишається), зі зрозумілих причин, на російській мові.) Спроби перекласти те на українську, на разі є нікчемними. Фахівців, як я розумію, не залучають. Ті ж, братися за цю копітку роботу задарма теж не хочуть. Приклад - Правила Класифікації та Побудови Малих Суден Регістру Судноплавства України. Вони так і пишуть: "РЕГІСТРУ" (!!!) Власне, там на кожній сторінці десятки елементарних помилок, калькування російської та тупих недоречнорстей. Те ж саме, в літако- ракетобудуванні, медицині, військовій справі і т.д. і т.п....