Поет помер. Нема кому писати.
Дзвіниця стогне битим кришталем.
Товариші несуть його ховати,
Солоним омиваючись дощем.
Поет заснув. Його тепер любіте!
Хай судять, ті, хто до тепер мовчав.
Цитуйте Заповіт Тараса й квіти
Стеліть до ледь зігнутого плеча.
Поет сконав. Гуртуйтеся довкола,
Розв`язуйте мотузки й опустіть...
Оплачте та берітеся до столу
Провести з віршником останню мить.
Поет минув. Хай буде небо пухом.
Земля хай порохом. Вірші - вогнем.
Тоді без віршів станеться посуха
Назвуть пустелю його іменем.
Поет пішов. Голосять навіть діти.
Останній тост. Несуться в закутки.
А потім як один всі кинуть пити.
Собака догризатеме кістки.
Поет скінчивсь. Не втратив світ баласту,
А може хто й надав тому зусиль.
Нема поета - і нема нещастя.
Бо хто нам ще опише справжній біль?
Його вірші назавтра хто згадає?
Хто вдягне палітурку на офсет?
Він був святим. Та вже його немає.
Поет помер. Чудовий був поет!
В українськії історії є один поет, який став народним "при житті". Поеми Т.Г. Шевченка переписували від руки і читали у селянських хатах. Вірші шанувались малограмотними селянами. Бо він змальовував правдиве се-ля-ві того часу.
23:31
Я,чесно кажучи, не розумію навіщо така іронія. Про тих, кого з нами немає: або щиро і від душі, або краще вшанувати мовчанням.
Митрик Безкровний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Поетів при житті майже не бачать і не чують. але мені здається, що так велося раніше. зараз люди почали світлішати й підносити душу до високостей. розумієте, я не мав на увазі вільних душ, що віджили. я пишу те, що зв`язано зі мною і це моя таємниця. але Вам розповім.
Стиль бездоганний, але зі змістом не згоден. Поети не вмирають, бо залишаються ті, хто шанує його творчість; на кого продовжує впливати його поезія.
За великим рахунком вмерти неможливо - залишаються і продовжують розвиватись наслідки будь-якого життя. Той, хто це по справжньому зрозуміє, не боїться смерті.
Митрик Безкровний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
якщо Ви не погоджуєтесь зі змістом, тоді моя іронія пройшла повз.
.
