Переболи в мені, переболи,
Мій розпачу, гнідий, поденний;
Пересумуй, впряжи журні воли;
Засип в яруги сиві зерна.
Перепасмуй, спачось, переори
Сірезні, кволі гомоніння
І над весняним плескотом води
Скружай скуйовджене моління.
Переболи в мені, переболи
Гірким насіннячком гірчиці...
Десь там де ніч хмурніє від смоли
Зорі рум’яняться суниці...
Переболи в мені,
переболи....
2010p.
Звабниця, певен, в полинах...
Та й в словах скуйовждена билинних...
"Перепасмуй, спачось, переори" Сподобалось! Тільки геть не втну: "спачось" - ще як?
*SELENA* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гостинно дякую!!!
Вірш сумний, а Ви мене заставили зашарітися - така наша жіноча доля - бути звабницями..........
"Перепасмуй, спачось (отой біль уже перепасмований на дрібні смужки дальше прозсновувати на дрібнюнькі пачоси (рос. пакля)- спачосити),а потім їх по одинці переорати, щоб швидце в землі він розчинився ні на що - от такий зміст вкладений в даний ланцюжок слів.
Нехай Вас і Вашу родину обходять гіркі події.