"Все минає і це мине".
(Напис на персні царя Соломона)
І це мине: відплаче, відболить,
У часу є можливості магічні.
До подиху зимового лиш мить,
А до весни, здається, ціла вічність.
Та й це мине. Вулкани почуттів
Розвіються з роками, наче порох.
У цій буденній сталій суєті
Не розберу, хто друг, а хто є ворог...
Які стежки мереживом тонким
Лягли й застигли в мене на долоні?
Гортатиму пожухлі сторінки,
Коли заниє серце у безсонні.
Мов по спіралі звичній, знов і знов
Повториться трагічне і прекрасне...
І це мине. Лиш істинна любов
Затвердне діамантом і не згасне.
Я також повність покладаюсь на Його волю,яка завжди вірна. І, як і Ви, також кажу:
І це мине, як і мине життя,
Як запах хліба, мамина долоня,
Душа, як скарб, збирає почуття
І не страшні ні край їй, ні безодня.
Вірш надзвичайний - філософія мислі в мережеві вишуканих образів
Але із даним афоризмом Соломона, можна посперечатися - все таки, "все" не минає безслідно, а лишає свої сліди - кульмінація вірша тому підтвердження - і Любов, як естафета роду передається дітям-внукам-правнукам-пра-...правнукам....
Натхнення і удачі!!!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Люба Селено, дякую Вам сердечно за такі мудрі слова! Дуже гарно Ви сказали! Маю надію, що ми з Вами не помиляємося і таки є щось на цій землі непроминуще.
Все минає ... і любов не виключення - вона зміниться, деформується, трансформується ... і хто зна чи те, що з нею станеться після цього всього ще можна назвати любовю. Носії її так і назвуть, адже вони повільно спостерігали за її змінами і для них вона й ніби не змінилась. Але любов можна зробити дійсно вічною - це покинути любов (навіть не з власної волі) в піку її розвитку, тоді вона точно буде вічною - в душі, в серці і думках ... але як на мене це дуже дорога ціна за вічну любов ... можливо краще трансформована і швидкозмінююча, але реальна ...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Колю, такі цікаві і глибинні Ваші роздуми - є над чим задуматися! Дякую Вам за такі слушні думки, за небайдужість! Завжди цікаво читати Ваші коментарі!
не заморочуйтесь земним, думайте про вічне, ось що мав на увазі Соломон, тому й будував Храм Богові, ще не знаючи, що Храми будуються на Небесах, а там нічого не минає
а вірш ваш гарний, Наталю, і спонукає до роздумів
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, люба Анно! Так, думаймо про вічне, а все земне - це проминуща суєта. Отак от.