***
Закружилась листва золотая
в розоватой воде на пруду,
словно бабочек легкая стая
с замираньем летит на звезду.
Я сегодня влюблен в этот вечер,
близок сердцу желтеющий дол.
Отрок-ветер по самые плечи
заголил на березке подол.
И в душе и в долине прохлада,
синий сумрак -как стадо овец,
за калиткою смолкшего сада
прозвенит и замрет бубенец.
Я еще никогда бережливо
так не слушал разумную плоть,
хорошо бы,как ветками ива,
опрокинуться в розовость вод.
Хорошо бы,на стог улыбаясь,
мордой месяца сено жевать...
Где ты,где, моя тихая радость,
все любя, ничего не желать?
***
Закружляло листя золотаве,
метеликами тихо мерехтить;
здаеться,з рожевого стАву
до зІрок за мить злетить.
Я сьогодні люблю синій вечір
і осінній мене вабить діл.
Кинув підліток-вітер на плечі
білокорій березці поділ.
Прохолода в душі й на долині;
сині сутінки гУртом овець
хвірткою до саду тихо линуть,
дзенькне й завмирає бубонець.
Ще ніколи я так бережливо
не вслухався в розумне життя.
Добре бУло б вербовою зливой
пірнути у рожеве небуття...
Було б добре,радіючи стогу,
писком місяця сіно жувати...
Де ти,втішна та бажана змога,
вселюблячи,нічого не бажати?
