Не плачте, дорогі заробітчани,
Що нині не “із медом” вам життя.
Усе мине, і день такий настане,
Коли в світи не буде вороття.
Не плач же жінко, що лишила діти,
Додому ти повернешся колись,
Іще не довго в наймах так сидіти,
Не падай в розпач, я прошу, кріпись!
І ти, вкраїнський,сильний чоловіче,
Після доріг повернешся у дім,
Бо те заробітчанство є не вічне,
Не все життя блукати світом тим.
Ще єдність прийде в наші рідні стіни,
Обнімемо ми наших діточок,
Все зміниться на краще в Україні,
Життєвій ми отримали урок.
Грошей усіх на світі не заробиш,
Скільки б світами тими не блукав,
Де народився, там згодитись зможеш,
Молімо ж Бога,щоб той час настав!!!