«Навіщо, мовляв, вони стоять
За скинутого короля
Який помер давно?»
(Вільям Батлер Єтс)
Минають роки і століття, але ірландці не забувають 1690 рік і річку Бойн… Це досі не річка, а відкрита рана…
Покладіть мене на траву -
На м’яку траву на рінні
Прозорої річки Бойн –
Тої самої річки,
Що пам’ятає ірландців,
Вдягнених у зелені плащі
Кольору цієї трави,
Кольору цих пагорбів,
Кольору цього острова.
Вони тримали гострі мечі –
Гострі, як стерня
Скошеного назавжди поля,
Гострі як списи
Давно мертвого короля.
Вони стали тепер травою
Добровольці чорного року
На цій рівнині одвічної журби
У цій долині,
Де поховали не тільки мрійників,
Але і їхнє одвічне жадання
Закарбоване між словами пісень.
Покладіть мене на цю
М’яку зелену траву
Коли я помру…
..
.. Це досі не річка, а відкрита рана…
..
Вони тримали гострі мечі –
Гострі, як стерня
..
На цій рівнині одвічної журби
У цій долині,
Де поховали не тільки мрійників,
Але і їхнє одвічне жадання
Закарбоване між словами пісень.
Покладіть мене на цю
М’яку зелену траву
Коли я помру…
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Історія Ірландії дуже трагічна... Я часто пишу про це...
Ваш вірш, і взагалі всі вірші вами написані,дають змогу відчути дух ірландського менталітету. власне, для нас українців незвичного і не так добре знаного.
не раз по телевізору транслюються фільми про Історичну Ірландію. Люблю їх дивитися. так от, читаючи ваш сьогоднішній вірш, постають в уяві картини баченого в кіно. підсилені вашими словами дякую за насолоду відчути ваш ірландський дух!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Мені завжди здавалось, що менталітет ірландців та українців чимось схожий... Хоча насправді мало хто в світі розуміє ірландців...