Реальність сиплеться крізь пальці. Пісок. Пісок колись був каменем, колись він був смс-скою, а може - піском, але з іншою назвою.
Реальність нереальна. Вона зрозуміла це сама, коли віщі сни перестали збуватись. Просто не захотіли. Реальності не існує? Може, якщо зручно так думати.
Мені не зручно, бо я не хочу думати - псувати незримі емпірії ситом мислення можуть лише генії або "тверезо мисляча" більшість.
Віщих снів не існує.
Я триматиму вітер за руки в останнє, коли повірю в це остаточно.
Але йти потойбіч не може бути страшно, бо музика завжди глибша за ніч*. Так?
Реальність зменшується коли зникають сни. Реальність стікає кров'ю коли ці сни стають лише росою на зворотньому боці намету, де ти колись спала.
Реальність навіть може кричати, коли сни стають непотрібні, бо вони не збулись.
Але ніколи я не буду говорити чи думати, що вона обманює очі, вуха, почуття. Бо якщо б в мені було б щось вигадане, так само якби Я щось вигадав для себе - то мене б просто не існувало.
Може дійсно я просто твоя вигадка, яка встигла прокиснути?
Реальність стискається, так і не повіривши в мої слова.
Реальність зменшується...
04-05.08.2013
* з пісні групи Декаданс:
Я триматиму вітер за руки, вже не страшно іти потойбіч
Та на світі лишаються звуки, бо лиш музика глибша за ніч
