UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: АЛКІОН-ПТАХ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Innessanew, 09.10.2013 - 09:12
Якраз і намагалася долучитися до Вашої думки "БОГ Є ЛЮБОВ... а любов - не лякає і не карає, вона - вчить, зігріває і животворить... тобто - любить, я так собі відчуваю...)))" Саме так і вважаю. Так відчуваю. Бог є Любов, а Зло - наш вибір - творити чи не творити. Є Бог у серці - не твориш Зло... 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це саме так, саме так, люба пані Інесочко... адже основна нить откровення Божого - маю на увазІ Слово Боже - "Бог є Любов"... і це справді треба відчути серцем, щоб далі вже - знати розумом... Ваш вірш (де Земля, як зет-хромосома) абсолютно потвердив "той факт", що Ви - серцем бачите...))) ну, інші вірші також - просто цей мені якось так - об"ємно, просто і... близько прозвучав... дякую Вам за спільнодумство наше...  
Innessanew, 08.10.2013 - 14:02
... До діалогу хочеться додати... Вибачаюся одразу за це - лише з дозволу автора... Слова "смиренномудрість, терпіння, покора і як результат, народження ЛЮБОВІ", як написала нижче пані @NN@, бачу як "сприйняття без відторгнення, з розумінням". Адже лише завдяки такому ставленню "голова" і "серце" зможуть знайти спільну мову.Та й усіх інших випадках - також. Відповідати треба не тим самим (око за око), а за велінням серця, з любов'ю і мудрістю. Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"...благо в гуманистической этике -- это утверждение жизни,развертывание человеком своих сил. Добродетель -- это ответственность за собственное существование. Зло лишает человека сил; порок -- это безответственность по отношению к самому себе...." од себе додам, що тільки людина (і кожна жива істота), яка усвідомлює власну самоцінність і має почуття власної ж гідності - може (здібна) сприймати іншу людину(кожну живу істоту) як самоцінну і варту шани і любові... раб ненавидить раба, бо бачить у ньому свою нікчемність... і єдності між рабами бути не може - єднатися (любити) і прагнути до єднання з усіма (ближніми) можуть тільки люди, які почувають гідними життя і любові - себе... в тому числі і Божої любові... - отже і всіх інших... а помсту - "око за ока" - я не мала на увазі, і не маю взагалі... дякую Вам за викладену думку і долучення до розмови... врешті - хоч позиції, можливо, різняться, але, думаю, причина основна в тому, що ми не домовилися про однозначність термінології...)))
@NN@, 20.09.2013 - 22:46
тоді знову повернемось до Матері Божої -* нехай буде по слову Твоєму*-Благовіщення, кротість, упокорення, послух і народження Спаса...Матінка Божа - смиренномудрість, терпіння, покора і як результат, народження ЛЮБОВІ немає нічого образливого для мене в ваших думках і розуміннях, вони ваші і це ваше право їх мати а мені була цікава ваша думка 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
справа в тому, що слова, які ми читаємо в писанні - мають два значення - природне (як подають тлумачні словники і як ми звикли їх розуміти) - і духовне, таке значення, яке відкривається на певному духовному рівні сприйняття слів писання... скоро-скоро відкриється нам духовний смисл Слів і тоді, думаю, виявиться, що багато з нас - однодумці насправді...))) дякую Вам за цікаву розмову і - толерантність Вашу...
@NN@, 20.09.2013 - 21:27
Сім'ю зовуть - малою церквою, де чоловік любить свою дружину, як Господь Церкву, а жона ( пам'ятаєте, як Господь до Матері звертався - Жоно) підкоряється і любить чоловіка, мов Господа.Любить... Агапе (грец)- божественна любов Цавет танем (арм) - беру твій біль на себе, печаль твоя в мені Люблю (укр, рос) - любити можна Господа, братська любов, ближнього свого теж любимо... Кохаю (укр) - як ніжно і не цинічно - кохана... і т.д. а в наш час чомусь все звелося до сексу алеж не скрізь, і як у ап.Павла - любов довготерпить, не вимагає свого, все покриває..., дійсно існує, але коли двоє не шукають свого, а віддано дивляться в очі Господні про це потрібно казати, якщо є дар Господній - талант, а у вас він є 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба пані Анно, покірність? чи покірності хоче Господь від церкви, яку слід розуміти, як аналог жони?... невже покірності?.. - чи любові взаємної - свідомої і добровільної... покірність може бути слухняною - у результаті упокорення, тобто, силового впливу - але не може любити... покірність - це "хронічний" страх, а "Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові."(1Івана). "...покірність вигідна рабовласникам земним, а Богові потрібна щира і сердечна любов наша...до Нього взаємна... як і кожному з нас між собою... окрім тих серед нас, хто замість любити - прагне володіти і користуватися "ближніми" (і жінками у тому числі)на власну вигоду і пиху... ...чи принесла б просто радість і задоволення Вам особисто рабська любов - хоч і якої б там було іншої живої істоти? мені - ні... а "наскільки Господь більший і досконаліший нас"... чому постійно внушають нам страх ті, хто мав би казати про Любов?... адже основа-основ усіх одкровень і писань - істина про те, що БОГ Є ЛЮБОВ... а любов - не лякає і не карає, вона - вчить, зігріває і животворить... тобто - любить, я так собі відчуваю...))) дякую Вам за прекрасне бажання пояснити мені позиції редігійні, але я вірю Богу, а не представникам релігійної влади... які вважають, що Бог - їхній спільник і капітал... вибачайте, якщо тут сказано хоч би щось, що могло б образити Ваші почуття віри - просто хотілось би сказати якось так славно, щоб Ви - ну, просто допустили можливість такого розуміння (можливо, недосконалого) Бога і Любові Його... і моєї до нього взаємної і добровільної... без примусу і покірності, а як ніби справді дитини Божої... чоловік - це голова, а жінка - серце... ні без голови, ні без серця жити людина не може, то чи може один із цих органів бути важливішим за іншого... @NN@, 20.09.2013 - 14:58
я з вами багато в чому згодна, але пам'ятаєте, Валю, як Господь перетворив ВОДУ, без якої ми можемо існувати три- п'ять днів на вино, п'янке, солодке, яке з часом перетворюється на оцет, по проханню-молитві Своєї Матері. Ми, щиро, віддано, покладаючи душу свою за друзів, просячи Господа, можемо отримати любов земле-небесну, яка переможе наш внутрішній ад...ви мене задумали сьогодні  Зі святом вас, бо вже сьогодні о п'ятій вечора розпочнуться служби Божі,Різдвом Пресвятої Богородиці
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
привітаю і Вас, пані Анно, з Різдвом Богородиці... Перше чудотворіння Ісуса Христа в Канні Галілейській - я думала ввести цай момент у вірш цей, але... не хотілося, щоб вийшло всує... то Господь у весільній ситуації перетворив воду на вино, явивши-засвідчивши Волю Божу безмежну, яка Творить у відповідь на молитву чисту і з вірою повною... те вино, думаю, і до сих пір би у оцет не перейшло, бо воно поза природними законами - а за волею Божою, можна вважати його, думаю, "первинним"... так само і любов земну, і дружбу - дано нам у Дар від Першоджерела - чистими і абсолютними, але - ми БЕРЕМО тільки те і стільки - чого і скільки МОЖЕМО ВЗЯТИ... за розумінням і бажаннями своїми, людськими, земними, природними, тому - маємо те, що маємо... і скаржитися нічого на розбиті серця - треба розуміти, що самі беремо ТЕ, ЩО ХОЧЕМО... і скільки можемо взяти...бо Господь читає у наших серцях і йому відомо, що каже людина насправді іншій людині - казавши "я тебе люблю" - чи часто йдеться справді про любов як таку саму по собі, чи розуміє чоловік, що єдине значення цієї його фрази, яке було б прийнятим в світі духовному за правду - це його вільне рішення визнавати волю (бажання) тієї жінки - як свою власну і з щирим бажанням (за можливості) ту волю (бажання) радісно вдовольняти - як свою, але - чи знає жінка, що кажучи про любов чоловікові - вона каже, що ХОЧЕ визнавати і вже визнає його РОЗУМ як за свій власний і готова ним керуватися, як своїм? чи про що вони говорять?... він думає, що вона буде прати і готувати їжу, ну і прочая удобства, а вона думає, що в нього є статус і гроші? що за ним буде добре жити її дітям і їй самій?.. - от це - це рівень природний (тваринний), що також має часткове право на часткову присутність, оскільки ми істоти природно-духовні (частково тварини), але така взаємність - не та любов, якої всі ніби-то хотять... єдині Чоловік і Жінка - це єдність Істини (Мудрість) і Любові (Тепло+Світло=Життя) - а це і є Сам Бог... а... місця мало))) Innessanew, 20.09.2013 - 14:01
Я, мабуть, натуманила слів.. То перепрошую).. Бо мала на увазі не лише плинність, а те, що в оцет не переходить короткочасне - залишається все: опрацьоване і недопрацьоване - надалі... На душі... Ех, знову не виходить чітко... 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба пані Інесочко, все виходить! і те, що Ви, як я зрозуміла, з чистим серцем "захищаєте" духовну цінність земної дружби і любові - це ж прекрасно... бо вони справді Богом даровані нам для радості нашої... інша справа, як ми з дарами тими обходимося - але ж не всі поголовно і не всі, що важить, - одночасно... не знаю, чим це може пояснитися, але я разів з десяток надсилала Вам відповідь на попередній Ваш відгук і тільки ту, що там збереглася зараз - вдалося переслати - всі попередні варіанти - зникали, залишаючи по собі тільки одне якесь випадкове слово з тексту - при тому вперте - яке не хотіло "стиратися", видалятися... тому відповідь моя Вам - там - така вийшла трохи формальна... висловлена Вами думка-відгук - мудра... що лиш я кажу про кінечність усього земного, і про безкінечність справді духовного - "первозданного" Богом... але і те, і те - нам і наше... з любов"ю дане... все у нас з Вами добре, як на мої відчуття...))) дякую Вам за інтерес і за висловлені ВАШІ думки...
@NN@, 20.09.2013 - 13:41
*Немає більше від тієї любови, як хто душу покладе за друзів своїх* Ін 15,13 - це теж земна любов. яку нам заповів Господь, і якщо ми в Господі друзів собі оберемо то не будемо турбуватися що:* …і любов, і дружба земна – кіне́чна… доводиться ви́знати – короткоча́сна… хоч як дорожи-бережи – все одно перейде у оцет солодке вино*, але я сьогодні дивна, могла не зрозуміти про що ви... 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Божа присутність у кожному з нас - це і є те "первинне", про яке йдеться у початку вірша... вода, скажімо, ні в що інше не перетворюється - якщо це навіть міські стоки - з плином часу забруднена людьми вода себе одділить від інших "субстанцій" і стане собою - водою, бо належить до основних, первозданних, відродить і відновить себе... так і зерно, і все, що в основі... вино ж - похідне - продукт "переробки" бактеріями соку - от воно і нетривке - переходить з часом в оцет - змінює якість свою, на протилежну - солодке стає кислим... "...якщо ми в Господі друзів собі оберемо" - так, я з Вами згодна тут, але "друзі в Господі" - це і є "ближні"... от янголи в царстві духовному живуть общинами (Сведенборг свідчить і я вірю йому) - за якістю любові, яку вони сприймають... скільки якостей (незліченне число) - стільки і общин... які спілкуються між собою - (міжобщинні зв"язки існують), але окрема община - це спільнота, об"єднана "однаковим нюансом" сприйняття Істини і Любові, які ісходять від Бога-Сонця Духовного... ми ж тут, у світі нашому, усі перемішані, але шукаємо і знаходимо, як нам здається, ближніх своїх - саме за якістю і здібністю сприймати саме спільний нюанс Істини і Любові - але ж... досить швидко виявляється, що бажане приймалося за дійсне... не через те, що хтось поганий, а через те, що - не ближній він (чи вона) - іншу якість Істини і Любові сприймає - і це правильно (свобода волі), але ж він (чи вона) намагається заперечити, як помилковий і неприйнятний - той нюанс (чи якість) сприйняття Істини і Любові, яка "записана у серці в тебе" і "переробити" тебе... от і виникає взаємне розчарування... я вже не кажу про лицемірство, лукавство у взаєминах, зневагу, розрахунки всілякі і намагання отримати вигоду якусь - це вже відверто ад... довга це розмова... а вірш - про основне і похідне...))) дякую Вам, пані @NN@, я Вас чекала...))) морський лев, 20.09.2013 - 10:18
це щось.................... не знаю, такі ж думки теж часто приходять, якась прямо досконалість в не досконалості, даруйте, такі ми люди, скуштували плід пізнання добра і зла, а тепер???,,,....... от пташка про це не думає, і дерево не думає, і комашка на дереві. а ми? як би ми себе не величали, а мабуть найнедосконаліша істота на землі це людина, ми все життя шукаємо відповіді на запитання які самі ж собі і придумуємо, і вважаємо це сенсом життя, . а мені чомусь здається що сенс його це не думати,....як комашка, як дерево, як птах... Чудовий Ваш Алкіон-птах!!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
не вийде в нас - як дерево, як птах чи як комашка... вони залишилися у природі і з природою, ми ж, перервавши первинні зв"язки - "вийшли з раю", тобто з природи і стали самотніми і наляканими... але - ми стали ЛЮДЬМИ - і назад - до Єдності - можемо повернутися тільки одним шляхом - ідучи ВПЕРЕД... думати треба - але тільки ПРО СЕБЕ І ПРО БОГА - і все... тоді врятує нас від страху самотності - Любов Істинна... одне слово - ЛИЦЕМ ДО СОНЦЯ...)))дякую Вам, пане Морський Леве, за цікавий коментар Ваш...
Innessanew, 20.09.2013 - 10:07
Безсмертна кісточка виноградуПороджує нову лозу, Душа, що непервинним нехтує, - Породжує нову сльозу... 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
власне, все тече, все міняється - так можна сказати...дякую Вам, пані Інессо, за коментар і відгук...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
знову колосом стане зерно...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
багато різного називають цим словом... дякую Вам, пане alfа... хай буде з Вами любов...
gala.vita, 20.09.2013 - 08:21
 "живемо у дивному світі – що ніби тане… тане! – в руках, зникаючи невблаганно… усе, що любимо, і що маємо – птах! наче казковий, міфічний – Алкіо́н-птах символічний, і ми його відпускаємо… відпускаємо… відпускаємо…" І закрутилось в моїй голові, немов у відповідь, пісня:"Счастье, что оно, та же птица, Упустишь и не поймаешь, А в клетке ему томиться Тоже ведь не годится, Трудно с ним, понимаешь. Понимаешь, всё ещё будет, В сто концов убегают рельсы, Самолёты уходят в рейсы, Корабли снимаются с якоря. Если б помнили это люди, Чаще думали бы о чуде, Реже бы люди плакали. Я его не запру безжалостно, Крылья не искалечу. Улетаешь, лети, пожалуйста, Знаешь, как отпразднуем встречу."
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чаще думали бы о чуде,Реже бы люди плакали... - симпатично... дякую, Віточко... гарна пісня згадалася Вам...
|
|
|
||||||||||||||||||||||
