Каштани багряніють у пожежах.
У різні боки – іскри-кожушки…
(«Між іншим», Окрилена)
десь,
за вікном у тебе,
каштани цокають –
відлу́нюють кроки
тієї поха́пливої ходи́,
що назавжди
цокають
ко́рочки-каблучки́
об камі́нні стежки́ –
лунко і гостро:
усі ми тут
запізнілі гості,
дзвонарі́ лункОї ходи,
що назавжди
…то весело,
то заклично,
а то й несподівано зло,
як шамани,
б`ють ритмічно
у бубни і барабани –
чаклують каштани
десь
за твоїм вікном…
свічки́ білі –
давно догоріли,
уже й молитви́ дозріли –
уклі́нно-іко́нні, завіко́нні…
б`ють дрібно
підковами срібними
ще невидимі за туманами
розтрино́жені білі коні
...пове́рху твого безсоння,
на стіні́,
десь - над стелею, десь понад ко́мином – угорі́
цокають-цокають-цокають
каштанові дзиґарі…
18.09.2013
…то весело,
то заклично,
а то й несподівано зло,
як шамани,
б`ють ритмічно
у бубни і барабани –
чаклують каштани
десь
за твоїм вікном…
каштант б"ть, цокають... вони то свідки подій, тостражі нашої долі...як же глибоко "копнули" Ви, шановна пані Валю...в саме потаємне...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба пані zazemlena! глибина (будь-яка) отримує буття у той момент, коли хтось її осмисляє - отже - ДЯКУЮ ВАМ!...
стосовно потаємного - так.. окрім того - координати цього вірша у "першозадумі" мали вийти за межі нашої земної реальності і сягнути - інших висот... хотіла сказати про кожушки, які в один момент облущуються і одлітають геть, як тлінь, як одежа душі тимчасова, як умовність і личина - і залишається так-но "кароока" суть... Ви розумієте, куди я мала намір "нахилити" тему, але так мені сподобалися "каштанові дзигарі", що заради них я сама наступила на горло власній недоспіваній до фіналу пісні...))) вирішила вчасно зупинитися...)))
Яка краса! Вдумливі метаморфози - каштанових свічок у горінні, які стають пройденим шляхом, відрізком часу -розтривожені білі коні
Пані Валю, Ви відчули час на звук, дотик і палітру кольорів. Видозміни у всьому і, напевне, найголовніше - свідомості і сприйманні світу
Чудо
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваші рядочки про каштани закцентували увагу мою (і уяву) на цих "горіхах кінських"... точно знаю - не писала б про них - цих карооких "стрибунів" - якось ми з ними так і не "зрослися серцями" - я їх люблю, але не настільки захоплено і близько, щоб "проникнути в суть" їхню захотілося...))) а от Ваші "в різні боки - іскри-кожушки" - настільки якось точно вийшло - вживу!, що я й заакцентувалася - на темі каштанів, яких ви торкнулися так делікатно і красиво... (а коні білі - розтриНожені - хоча, я "погойдалася" трохи була між цими двома словами, але поставила "розтриножені" - це такий спосіб пута на ноги коням накладати - три ноги зв"язуються відповідним способом і кінь пасеться, а далеко зайти ніяк не може, а коли розтриножують - то вже до руху й готовий...)))
дякую Вам за "поетичний поштовх-акцент" - зараз я просто і ніжно закохана - і в свої каштани, і у Ваші, і в каштани вцілому - і в себе, у і Вас, якщо Ви не проти... (це минеться... минеться... але зараз - сердечно дякую Вам!.. )
картинка просто супер! і коментар Ваш - приємно, що Ви "уловили", що білі свічки - це каштани у цвіту, а достиглі молитвИ - якраз і самі каштани... процес відбув, а далі вже коні білі без пут - готуються...)))
Поема про... дзигарів мені сподобаласть... Десь там і я... "Ой, джигуне, джигуне, який ти ледащо!" Дякую, Валю!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...між дзигарями і джигунами справді є щось спільного - "дж", либонь... а може й те, що джигуни(або дженджики, зальотники, баламути, баболюби...) полюбляли, мабуть, носити при собі карманні дзигарики - для понту..)))
дякую Вам за несподіваний зв"язок між такими різними, здавалось би, словами...
Так гарно переплітаються кроки людини з усією механікою природи, і воно дійсно так є .Але так красиво , Ва , це подали, що починаєш задумуватися над тими кроками.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, пані Вразлива, гарно Ви сказали про механіку "переплітання" людини з природою - у цьому справді красота...
Ніби й слова всі звичайні(якщо кожне окремо),але в результаті - магія,чаклунство.Ви просто поетична шаманка
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...так виявляє себе забутий людьми і втрачений один із першозаконів - закон відповідності: елементарні часточки (часточки світла) також, мабуть, звичайні (кожна окремо))) - а от їхні безкінечні комбінації!... дякую Вам, пане Михайле, за глибоку думку - і то зранку...)) буду її сьогодні із задоволенням смакувати-думати...