Картоплю брала від зорі,
Відром носила,
Так забувалася собі -
Нема вже сили,
ото рядочок підтягла
І слава Богу,
Прийде зима і спорожнить,
Забере втому.
Рижик розгавкався,
- Хто там?
Хтось з «газу-світла»?
-Я вже біжу, – гука вона,
Та де там бігти.
- Заледве, - подих припрягла,
- То ти, Богдане?
Всі на роботі, я сама…
- То добре саме.
Я орден Мами Вам приніс,
Ви – героїня,
Це Вам подяка за дітей,
за всі терпіння…
…Стояла стишено вона,
Щаслива й дивна….
Ще рукавиця на руці,
Хустина злізла…
– Хотів на свято Вам вручить…
- Та що ти, - слізно,
Як сина свого обняла,
- Кому потрібне?
Отак до хвіртки провела
щасливо-дивна,
Тримала орден у руках,
Вдивлялась пильно.
Яко Марія Пресвята
З дитятком мама,
Либонь і я така була,
Минулось славно.
Рижик принишк
І кіт розлігся поруч,
Кури, індики…
З ким тут поговориш…
Понесла в хату образок
Й маленьку книжку,
Попленталася із відром
На тиху стежку…
Як звечоріло
ожило подвір’я мами,
Онука пісню потягла
«Гей коні, де ви?»
Вечеря пахла,
а в хліві хрумтіли свині.
- Мені дав орден голова –
Сказала дивно.
Зніяковіла, не своя,
уся тремтіла
Хіба що рвучке:
- Покажіть! – її збудило.
Геройська жінко, дорога,
Як ми вскупіли?
– Та що ви, - мовила вона,
То від держави…
АКТУАЛЬНА І ЗЛОБОДЕННА ТЕМА. ТАК РЕАЛІСТИЧНО ЗМАЛЬОВАНИЙ ПОРТРЕТ ЖІНКИ-СЕЛЯНКИ, ТРУДІВНИЦІ, ЛЮБЛЯЧОЇ МАТЕРІ, АЛЕ НА ЖАЛЬ У БАГАТЬОХ ЛЮДЕЙ ЩЕ Й ДОСІ МЕНТАЛІТЕТ ТАКИЙ, ЩО ВІДЧУВАЮТЬ ГОРДІСТЬ ЗА ПОДЯКУ ВІД ДЕРЖАВИ, ЯКА НІЧОГО НЕ ВАРТУЄ. І СПРАВА НЕ ТІЛЬКИ В РАЗОВІЙ ГРОШОВІЙ НАГОРОДІ, А ЩО ТРУДЯТЬСЯ МАТЕРІ, ЯК РАБИНІ НА ГОРОДІ І ДІТОЧОК СВОЇХ ВИКОХУЮТЬ, ЗАБУВАЮЧИ ПРО СВОЄ ОСОБИСТЕ ЩАСТЯ... ЧАСТО БАГАТОДІТНІ СІМ‘Ї ЗАБУТІ ДЕРЖАВОЮ, АЛЕ НЕ ЗАБУТІ БОГОМ! БЛАГОСЛОВИ ЇХ ГОСПОДИ, БЛАГОСЛОВИ...
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме так, Оленько. Ви як завжди глибоко чуєте твір.
Молитися і благословляти, аби лиш поряд були ці святі матері. Дякую, дорога моя.
неперевершено ,Оксаночко !ЯК тільки ти можеш так до тонкощів відчути кожер порух, стомленої нелегким побутом , жіночої душі? стомленої, часто приниженої але такої високої Духом !
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так мене серце болить за непошановану старість, за кожну нашу маму, жінку...
Дякую, рідна.
Як осінній золотий сад багатий на плоди так і жінка на протязі всіх своїх прожитих літ дає все сповна, що зможе. Народити дітей і ціле життя працювати, як бжілка. А що ми варті для держави і яку цінність має та медаль? Хіба, що славу? Але для жінки має більшу вартість це - здоров'я або навіть полегшання жіночої праці. Одягнулися б наші "державні мужі" у одіж жінки - то б знали, що їй потрібно. Закони... закони... які вони і для кого писані...
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А світ тримається на таких матерях...
Дякую, рідна. така чудово-рідна композиція!!!