Осені дар – ледь печальний –
Котяться бархатом дні...
Тепло... привітно… повчально:
Родом від літа – вони!..
Чути переклик моторів,
Легіт в утомі повис...
В спокої стомлене море
І сріблогрудая вись...
Чайки і плачуть, і квилять,
Кле́нучи долю свою:
Сховок жаданий у хвилях –
В морі джерела вогню.
Хвилі дощем смарагдо́вим
Кутають обриси скель…
Томить мій слух солодовий
Співом баклан – менестрель…
Штиль порядкує над пляжем,
Не допускає вітрів…
Служить курортникам пажем –
Хто б тут що ревно не грів!
Море і сонце лікують,
Простір кришта́лем дзвенить...
Серце курортника чує:
Буде в здоров’ї зеніт!
Солодко пахнуть аніси...
Час – заспокійливий чай...
Слухаю, як кипариси
Пісню ведуть про свій край.
Піснею повниться радість –
Є чим любити себе!
Слово в одині – мов стрази...
Та не сягає тебе.
1.10.2013, Ялта
вишукано про лікування душі
а останній рядок - сумний-сумний
до речі, на Вашу вимогу дописала свій твір про дзвінок українською (чого не зробиш на прохання чоловіка...
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Безмежно вдячний, Ліо! Я полюбляю власні переклади власних творів! Мій досвід: українськоє звучить краще... і не тому, що українську знаю краще... Ні, вона колоритніша, бо ж не дарма Україна за осяжну історію витримала 28 мовних "нашесть"... Читайте Костянтина Тищенка... Люблю його лінгвістичні розвідки в минуле...
До речі, Оксамитову Ялту зідрав ... сам у себе... Дивіться на моїй "!руськоязикій" сторінці.Ol Chub - я там !
І сама здивувалася, глянувши на дату - чи не помилилися бува... А Ви, виявляється, написали цей вірш на майбутнє. Чудовий подарунок собі і чарівній Одесі! Я й сама мрію провідати її, але все ніяк не виходить... Якраз читала одеський цикл пані Крилатої. Якби Ви поїхали швидше, можливо зустріли б її в Одесі. Гарно написали, і самій закортіло побувати там!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко! Та в Одесу не збираюсь - таки в Ялту... там у нас 1-6 жовтня з'їзд ТМУ (прошу не плутать з ТУМом)
А доля цього вірша така... Я мав нещастя потрапити в ЖУРУ... То поїхав до Ялти у 1987 році... і, знаєте, почав писати вірші... такий собі курс АРТтерапії придумав... і вилікувався... Ніяких "протягів" не було... Була жорстока депресуха. Виповз... І вдячний поезії! Та до Вінграновської ( ) мені далеко!
До речі, зайдіть на сторінку Ol Chub і пчитаєте оригінал!