Ти впізнаєш себе в моїх рядках,
У передзвонах нот моєї рими?
А я в твоїх дурманних міражах
Вже стільки раз нестримно відболіла.
Вже стільки я випробувань пройшла,
Вогнем, водою душу гартувала,
А ти лиш посміхнулась і пішла,
А я твої долоні цілувала.
А я тобі кричала навздогін,
А я до тебе в височінь тягнулась,
А ти пішла. І навіть твоя тінь
Від мене так манірно відвернулась.
Тебе я не триматиму тепер.
Іди. Тобі потрібно відпочити.
І від людського бруду і манер
У хмарах свої крила відбілити.
Ти поблукала вдосталь, приходи,
Я наче пів життя тебе чекаю.
На березі Дніпра, біля води
Тебе я сходом сонця зустрічаю.
Тепер пора. Будуй свої мости.
Моя любове, зачаруйся мною,
І розбавляй мої сумні рядки
Блаженною чарівністю п’янкою.
09.09.2013 р.
