Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Обрій: Частина 14. ЗУСТРІЧ ЧЕРЕЗ ТИСЯЧОЛІТТЯ. Розділ 3. Здійснилося! - ВІРШ


Олександр Обрій: Частина 14. ЗУСТРІЧ ЧЕРЕЗ ТИСЯЧОЛІТТЯ. Розділ 3. Здійснилося! - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 52
Персональный ЧАТ @NN@
Персональный ЧАТ Dashavsky
Персональный ЧАТ Island
Персональный ЧАТ Kurchatko
Персональный ЧАТ Lover Of Black Roses
Персональный ЧАТ MiriamS
Персональный ЧАТ Natali Zaika( Наталія Заїка)
Персональный ЧАТ Polarstern
Персональный ЧАТ Rutzt
Персональный ЧАТ Sandia Evans
Персональный ЧАТ Svitlana_Belyakova
Персональный ЧАТ Ulcus
Персональный ЧАТ VitaLina
Персональный ЧАТ Woody Paul Grey
Персональный ЧАТ Zoia_Berezovska
Персональный ЧАТ _NL_
Персональный ЧАТ Євгеній Рослик
Персональный ЧАТ Іван Мотрюк
Персональный ЧАТ Амадей
Персональный ЧАТ Анитка Галицька
Персональный ЧАТ Вітрисько
Персональный ЧАТ Валентина Ланевич
Персональный ЧАТ Далека Зірка
Персональный ЧАТ ДрожеННікова
Персональный ЧАТ Звук Тиші
Персональный ЧАТ КВолынский
Персональный ЧАТ Капелька
Персональный ЧАТ Коток Оксана
Персональный ЧАТ Лана Мащенко
Персональный ЧАТ Лариса Закієва
Персональный ЧАТ Лилея
Персональный ЧАТ Любов Таборовець
Персональный ЧАТ Малиновская Марина
Персональный ЧАТ Марґо Ґейко
Персональный ЧАТ Микола Холодов
Персональный ЧАТ Ніна Незламна
Персональный ЧАТ Олександр Войтенко
Персональный ЧАТ Пісаренчиха
Персональный ЧАТ Процак Наталя
Персональный ЧАТ ТАИСИЯ
Персональный ЧАТ ЮНата
Персональный ЧАТ Ярослав К.
Персональный ЧАТ геометрія
Персональный ЧАТ яся

 прихованих - 8 чол.

Пошук


Перевірка розміру




Частина 14. ЗУСТРІЧ ЧЕРЕЗ ТИСЯЧОЛІТТЯ. Розділ 3. Здійснилося!

Розділ 3. Здійснилося! Бродила Люба зранку ще по скверу, Купила пиріжечка до обіду, Пройшла повз ресторанні тихо двері, Побачила – з них хлопці вийшли слідом. Казали щось на мові іноземній, Сміялися, звертались до дівчини, Спочатку хтіла слухать, та даремно, Бо Люба іноземної не вчила. І повз загін пройшовши іноземний, Відчула: відділивсь від них зненацька Один з чоловіків. У серці – щемно. Хода його пришвидшилась юнацька. Хоч точно знала: він іде за нею, Ба навіть, рахувала його кроки, Але не йшла скоріше по аллеї, І красень наздогнав її високий. І дихання вже поруч тепла муфта, І він, немов з уяви фотографій: «Mit dir, die wunderschone Gottin, durfte Ich den ewigen Raum der Liebe schafien.» В перекладі: «Прекрасна о богине, Навіки міг би простір я Любові З тобою сотворити». Героїня, Німецьку ніби знаючи чудово, В ту ж мить прошепотіла підсвідомо: «Тобі допомагать завжди готова В великім сотворінні». Незнайомець Зі снів, вже наяву, пред нею знову: На пів-бо голови за неї вищий, Хлопчина кароокий був і русий, І усмішка з усіх-бо найдобріша, Щілинка між зубів – це Він буть мусив! До Люби простягнув миттєво руки, Себе не відчуваючи, прильнула, - Неначе після довгої розлуки, Мов знали одне одного в минулім. У небі затремтіли всі планети Від захвату вселенського масштабу: Знайшлось віками згублене-бо «Де ти?» Таке лише Любов зробить могла би. О, скільки треба було сотворити Подій, аби в обіймах цих зустрітись, І скільки ще прокласти долі ниток? Здійснилось! Віднайшлися все ж у світі! Зустрілись Радомир і Любомила! І хай вони забули вже минуле, Та зроблять ще прекрасним і щасливим Майбутнє їхні душі незаснулі. На пляжі дивувалися всі люди: Навіщо на пісочку молодята Малюють план незнаної споруди, В дискусію вступаючи завзято, І були різномовними при цьому, Та наче суть розмови розуміли. Захоплені малюнком, без утоми, Не знали Радомир і Любомила, Напевно, і самі: проект помістя Малюють на піску, що пред вінчанням П'ять тисяч літ тому вони сумісно Створили задля власного Кохання. "Потрібен тут ставок, він буде круглим". - Ділився Радомир на німців мові, І круглу виривав в піску яругу, "Не так, не врахував-бо ти умову: Овал, здається, більше тут практичним", - Негайно виправляла Любомила, "Так, точно!" - Зміряв поглядом критичним, - Ставок-овал - він, дійсно, більш умілий!" - Мов щось згадавши, вигукнув щосили. А ввечері пішли вони в хатину, Ту саму, де спинилась Любомила, І дозволу спитали в господині У неї перед сном побути разом, Дозволила бабуся. І дівчина Всміхалась, засинаючи в екстазі, А він її гамак качав повільно, І проганявши гілочкою мошок, Співав щось тихо-тихо він коханій, Фіранку прочинила бабця трошки І так на них дивилась до світання. А зранку був накритий гарно столик, На ньому з молоком виднівся глечик, Ще коржики, записка від старої: "Пішла у справах, ви ж вартуйте речі, Два дні мене не буде, ви тим часом В кімнаті поживіть моїй великій." Поїхали закохані вже разом. Куди? В віках їх рід покаже лики.

ID: 447724
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 07.09.2013 12:46:49
© дата внесення змiн: 07.09.2013 15:23:54
автор: Олександр Обрій

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (456)
В тому числі авторами сайту (8) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Ну що ж, вітаю тебе із закінченням твоєї першої поеми! smile 25 wink
Думаю, що із часом (якщо не тепер) вона віднайде своїх читачів і вони зможуть зробити корисні для себе висновки. wink friends
 
Олександр Обрій відповів на коментар Лілія Ніколаєнко, 01.01.1970 - 03:00
дякую, що побажала наснаги у її написанні, а ось тепер вітаєш із закінченням! give_rose friendz
 
Журавель Яна, 07.09.2013 - 13:11
dance clapping
 
Олександр Обрій відповів на коментар Журавель Яна, 01.01.1970 - 03:00
ахах))) дякую give_rose
 

Нові твори