Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Обрій: Частина 7. ЧАРІВНА МАЙСТРИНЯ - ВІРШ


Олександр Обрій: Частина 7. ЧАРІВНА МАЙСТРИНЯ - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 7

Пошук


Перевірка розміру




Частина 7. ЧАРІВНА МАЙСТРИНЯ

Минуло десять років, разом з другом, Що звавсь Арга по ярмарці святковій Йшов Радомир веселий, без напруги, Заводивши захоплено розмови. Арга вважавсь різьби великий майстер, Картини малював також чудесні, Міг викувать з металу гарні айстри, Ліпив із глини статуї небесні. Йшли на виставу мандрівних артистів Арга і Радомир, натхненні святом, Коли позвали їх зненацька свистом: "Чи бачили сорочку ви строкату? Вона уся з гладенької тканини, А вишивка, мабуть, з таємним сенсом - Орнамент-бо такий до цеї днини Не бачили місцеві поселенці." Підправив інший - "Добра та сорочка, - Прекрасніша значніше продавчиня! Дівиць таких не зна округа в очки." Під враженнях Арга питав хлопчину: "Поглянуть як на диво це безмежне?" І рушили усі поміж рядами, Де одяг і прикраси всі належні, В одному місці натовп - хлопці й дами, Там люди милувались справжнім дивом - Сорочка, що на всі була не схожа, "Цей візерунок, - крик Арги щасливий, - Великий майстер виробить лиш може." "Та що там візерунок? глянь, хто поруч!" І друзі задивились на дівицю : "Туга косичка руса, дуги-брови, Блакить очей, рум'янець на обличчі." "Ще й гостра на язик, у мові - вірші", - Якийсь хлопчина вигукнув високий, "Ще - ніжна й неприступна", - мовив інший, - "Поговоріть із нею, ясноокі!" "Не зможу я, щось подих прихопило", - Сказав їм Радомир. Арга ж, напроти, Заговорив з дівицею уміло: "Скажи, сорочка - це твоя робота?" "Моя", - дівиця очі опустила, "Вкорочувала вечір цим зимовий, Бувало, й на зорі, як мала сили, Я ткала цю сорочку знову й знову." Питав Арга: "Що хочеш за роботу? Яку установила, дівко, плату?" На хлопців підняла дівчина очі, В захмарну височінь знесла крилато. "Цю річ я подарую лиш, без плати, Тому, хто добрий молодець і славний, Собі лишень дрібницю можу взяти, Цілком підійде кінь мені буланий." Лунав ще довго вигуками натовп, - "Ось так красуня! Відповідь же гідна! - Коня, - всього дрібничку, - хоче взяти, Дівиця-то не промах, гарна й здібна!" Ось навпіл розділилися горласті, По сторони обидві розійшлися: Вів жеребця буланої-бо масті Арга. Гарячий кінь мав гарні риси. "Оце так диво-кінь, - казали люди, - Невже його віддасть тепер хлопчина?" Арга: "Тепер твоїм, дівчино, буде Цей кінь (отець віддав), за сорочину". "Спасибі", - тихо мовила красуня, - Бажаючих купить було чимало. Сорочка - то від мене вам дарунок, Тобі, а може й іншому віддала б." "Ага! Злякалась дівчина-майстриня, - Сміялись люди, - "Кінь-таки гарячий, Конячку все ж чекала, в тім не винна - Бо кінь цей необ'їжджений так скаче!" Всміхнулася, зістрибнула з підводи, Замовкли всі: був стан її прекрасним, Предстала пред всіма у повній вроді, І до Арги наблизилась тим часом. Арга раптово випустив вуздечку, Стояв від несподіванки, мов камінь, Не в силах більше вимовить словечка, Вона ж коня торкнулася руками. Лівицею коню здавила ніздрі, Погладила буланого по морді, Затих гарячий кінь, уже не грізний, І зовсім вже, здавалося, не гордий. Схилила до землі коня голівку, Упав пред нею низько на коліна, Всім тілом опустився на долівку, Прогнувши так покірно юну спину. З людей в нестямі вийшов старець сивий: "Волхви лишень скоряти можуть звірів, Старі, і то не всі. Та як можливо, Що дівчина млада коня скорила? Як звуть тебе, чарлунко, і чия ти?" "Із селища, що поряд, Любомила. Чия я буду? Донька свого тата, Він строгий. Ось і батечко мій милий!" "Коли був строгим?", - батькова усмішка, - "Ти що тут натворила, Любомилко?" "Нічого, так, з конем погралась трішки." "Пусти коня...пора іти в домівку."

ID: 446041
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 29.08.2013 13:08:43
© дата внесення змiн: 29.08.2013 13:30:20
автор: Олександр Обрій

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (569)
В тому числі авторами сайту (9) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.

Нові твори