Коли буває важко між людьми,
Я йду до лісу говорити з Богом...
Високі сосни дужими крильми
Мене стрічають за старим облогом.
В молочне мрево дивні молитви
Шепочуть стиха схимниці суворі,
Поміж ворсинок мокрої трави
Палахкотять у душу мідні зорі.
Тут потічки, як струни золоті -
Одна за одну тонша і дзвінкіша!
У цій могутній звичній простоті
Така п'янка і кришталева тиша!..
Тут кожна голка хвойна, чи листок,
Травинка кожна - все таке знайоме...
Немов якийсь невидимий місток
Веде через нефритові хороми
Тебе до Бога. Краплею роси,
Обкуреної ладаном духмяним,
Торкає світ нетлінної краси,
Загоює твої душевні рани.
І ти летиш з холодної пітьми -
Увись, у синь, подалі від земного!..
Коли буває важко між людьми,
Втікай до лісу говорити з Богом...
ДИВНО, ЯК МИ З ТОБОЮ СХОЖІ! САМЕ ДО ЛІСУ Я ЙДУ, КОЛИ НЕ ЗНАХОДЖУ СПІЛЬНУ МОВУ З ЛЮДЬМИ! ЛІС ВМІЄ І СЛУХАТИ І РОЗОВІДАТИ І НІКОМУ НЕ СТАНЕ ПЕРЕПОВІДАТИ!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, творчі люди особливо прагнуть усамітнитися і побути наодинці з Богом і природою. Чомусь серед людей важко зосередитись на чомусь прекрасному і відпустити обтяжливі думки...Дякую Вам сердечно, люба Олю! Як Вам відпочинок? Насолодились прекрасними карпатськими краєвидами? Вже завтра побачимось!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, я й не уявляю, як це жити в багатолюдному місті, де, окрім власної квартири, нема де й усамітнитися...Це дійсно щастя, коли є можливість вибратися на природу і насолодитися свіжим повітрям і дзвінким щебетом пташок! Дякую, Оленко! Рада приємному візиту!
І вірш, і думка - пречудові! Все так і має бути - людина має босими ногами відчувати землю, щоб говорити з Богом...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваша правда. Дякую Вам щиро за розуміння! Знаю, що Вам добре відомі всі тонкощі спілкування людини з навколишнім світом. Це відчувається у Ваших мініатюрах.
А між людьми буває важко доволі часто... На жаль...
Дуже хороший вірш!..
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Люди не вміють жити без конфліктів. Їм обов'язково потрібно пригнічувати інших, змагатися за першість, заздрити, зневажати і плести інтриги...А природа приймає нас такими, якими ми є - з усіма нашими вадами чи здобутками - без заздрощів і суперництва. Дякую, моя Сонячна!
яке гарне запрошення, Наталочко, але в мене тут кам'яні джунглі, до Гідропарку одній страшно, а з кимось не помолишся, іноді їду на прощу, дасть Бог, може в Криворівню поїду, а там до Зарванецької Матінки Божої
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Розумію...В місті дійсно важко десь усамітнитись і побути наодинці з природою, з Богом...Добре, коли є можливість вибратися кудись за місто, подалі від людних місць...Я щаслива, що поряд є мої любі Карпати, які завжди гостинно запрошують до себе! Дякую Вам щиро, люба Анно!