Колись мені ворожка ворожила,
Що буду ,я щасливий у житті
Та видно та ворожка помилипась,
Розбила оте щастя ти мені.
Я пам*ятаю осінь золоту
З тобою ми у двох тоді гуляли,
Ти говорила ніжно ,я люблю
Пташки для нас тоді в саду співали.
Та раз, ти, підійшла і посміхнулась
Прийшла ,щоб на весілля запросить,
Чому тоді на слові не спіткнулась,
Не знала ,що душа моя болить.
Гуляй моя кохана на весіллю,
Мені чомусь не хочеться гуляти,
Чому ж мені кохана не судилось
З тобою оцю радість розділяти.
І знову ота осінь пригадалась,
В душі моїй озвалася журбою,
Чому кохана так усе скінчилось,
Чому тепер не разом ми з тобою.
17.12.1999р.
Сталось так, як мало статись... І ще невідомо кому повезло...
Доля визначається на небесах! Не горюй козаче! Всі найкращі дні попереду і залежать тільки від тебе...
Іван Мотрюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... прикро згадувати такі моменти в житті ... правда цей біль лиш буде до тих пір доки не відкриються двері новому почуттю, а потім це лише буде частковий фрагмент ніби і не з нашого життя ...
Іван Мотрюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чи не сказав Господь, що Бог парує, що він єдиний нас в одне єднає. Тому не те, що ми собі бажаєм, а що Господь в житті нам назначає. А цю любов із серця не висмикуй, люби її немов сестричку милу. Хай буде щасття їй, хай буде. І ти за неї серцем порадій.
Іван Мотрюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не буду писати банальщину, що все мине, що све забудеться... Думаю, що ви самі достатньо мудрі і все розумієте... Варто зазначити лише, що вірш ваш тривожить душу, а отже ван щирий. Я певен, що щастя вас скоро знайде..
Іван Мотрюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Уже знайшло,вірш написаний давно.Дякую ,що завітали