Літературна антологія «Калинове гроно»
(Полтава, «Полтавський літератор», 2010. Том 3)
Анатолій ГальченкоЗникать не хочу, жити не дають
Холодні війни, розбрат, чвари, статки.
Мої брати на компроміс ідуть,
А я іду безкомпромісно задки.
Аби не бачить, що мене чека:
Чи не втоплюсь приречено в горілці,
Чи не зурочу душу, що зника,
Чи не повішусь на грушевій гілці?
Але я дав недолі відкоша:
Не затягла у чорторий горілка,
З лихого тіла не пішла душа,
Тому мене не витримала гілка…А насправді було так:
Настало літо – жити не дають
Не так ті війни, як сусідські груші.
Палке жадання їх мацнуть, куснуть
Зурочило мою стражденну душу.
Ця хіть - непояснима, і така,
Що мимоволі йду до саду – задки,
Аби не бачить, що мене чека –
Пащека пса, чи сіллю з двохзарядки...
Заліз!
Аж на вершечок!
Ось вони!
Такі смачні, добріші, ніж горілка!
Наклав кишені, пазуху, штани…
Тому мене не витримала гілка.
Зима настала. Грушку з"їв сусід.
Мені дав дві.Оті, що були гірші.
Якби я пив, не було б стільки бід,
А так не п"ю. Тому римую вірші. Я вас знайшла. І мені з вами цікаво!
Валерій Голуб відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я вас знайшла. І мені з вами цікаво!
