Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Обрій: ЩАСТЯ ДИМ - ВІРШ


Олександр Обрій: ЩАСТЯ ДИМ - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 7

Пошук


Перевірка розміру




ЩАСТЯ ДИМ

Оберемки думок - в мозку струсами, Товстий жмут почуттів - в серці йоканням... Вже не знаю, навіщо ми мусимо, Світлі мрії навіщо сполохані? Поруч йти би і стати опорою, Але посмішок суміш - з обра́зами, Так прекрасно - коханням-бо хворі ми, Та чи є то любов, що обтяжує?... Хто підкаже? Я часто окрилений, Мої крила здіймає теплом твоїм, Звідки ж буря? - Вітрила знесилені, І пітьма в сонці вигризла отвори... Ми - дві течії, душим Атлантику, Мов Гольфстрім ти - гаряча і пристрасна, Крижаний Лабрадор я із арктики, Та несе почуття наші бистрина. Швидкі дії й слова - суперечливі, Щире "вибач" розплавлене тишею, Думав: "Справимось", - та недоречні ми, Легше далі нести чи полишити? Нащо рани в серцях розривати нам, І чекати, що щастячко човником Припливе колись...Мозок вже ватяний, Юність стомлена надто від "коників". Протиріччя ковтати - не боляче? Чи зігріють взаємні незручності, Що, роками поглиблені, коляться? Чи простити все стане нам мудрості? Нащо душі зсередини їсти нам? Тож в обох ще попереду звершення, З хвиль часу все ж-бо вирине істина: "Не останні ми є і не перші ми". Страх обріс у душі недовірою, Звідкись взялись між нас треті сторони, - Всі досвідчені і перевірені, Гучно крячуть, голодні, мов во́рони. Мої гальма, твій поспіх - не в"яжуться, Тяжко жити разом в різних ритмах. Ріже наживо слово палкі серця Вже по звичних для нас алгоритмах. Постраждалі і винні - без них тут як? Для обра́з є причини вагомі, Чи то ми такі є, чи таке життя, Що від нього кидає в судоми? Може варто поглянуть по-іншому? Світ складний і простий одночасно, Часто пахнуть запальністю рішення, Що від них ми стаємо нещасні... Скільки спогадів низкою довгою Пробігають поперед очима, Так уперто до щастя ми човгали, Щоб від нього не лишити й диму...

ID: 434795
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 02.07.2013 00:23:50
© дата внесення змiн: 02.07.2013 01:00:42
автор: Олександр Обрій

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (399)
В тому числі авторами сайту (18) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Алена Штангей, 04.07.2013 - 12:21
правий в тому, що всі добрі, а відносно ображених та скривджених - це їх вибір..., нажаль friends
 
Олександр Обрій відповів на коментар Алена Штангей, 01.01.1970 - 03:00
до речі, це не мої слова (про добрих людей), а слова Ієшуа (Іісуса)з роману Булгакова "Майстер і Маргарита" biggrin
 
Алена Штангей, 04.07.2013 - 12:11
biggrin ти так вважаєш?
 
Олександр Обрій відповів на коментар Алена Штангей, 01.01.1970 - 03:00
всі люди добрі, злих людей немає - є лише ображені чи скривджені життям нещасні smile
 
Алена Штангей, 04.07.2013 - 12:10
smile 12
 
Олександр Обрій відповів на коментар Алена Штангей, 01.01.1970 - 03:00
дякую, добрий чяловєк wink friends
 
Янош Бусел, 03.07.2013 - 10:41
Думаючий Ви поет,колего... 12 friends friends friends hi
 
Олександр Обрій відповів на коментар Янош Бусел, 01.01.1970 - 03:00
безмежно радий!щиро дякую! friends friends friends а що - ще й недумаючі поети існують? fright
 
Янна, 03.07.2013 - 01:19
give_rose 43
 
Олександр Обрій відповів на коментар Янна, 01.01.1970 - 03:00
дякую wink 22 22 23
 

Нові твори