|
У співаторстві з Максимом Уельським.
«Не вважай себе нещасним від того, що твоя мрія не збулася. Вважай себе нещасним, якщо в тебе не було мрії»
Марі Ебнер-Есшенбах
Вона.
Привіт, я пишу тобі цей лист, сидячи на березі ріки. Ти мене зовсім не знаєш, хоча можливо ми і зустрічалися колись, хоча, я сподіваюся, ти відчуваєш мене і віриш в мене так само, як і я в тебе. Це, напевно, безглуздо.
Я ніколи не бачила твого обличчя, я не знаю, який ти зовні, я навіть не знаю, що ти любиш робити, а що ненавидиш найбільше, я не знаю твого оточення, і вже точно не знаю твого відношення до цього життя і навіть стилю поведінки, але я відчуваю, що ти є. Так, ось так. Я не знаю що це - серце, душа, інтуїція, підсвідомість, але в глибині душі я усвідомлюю, що ти - та сама відірвана частинка мене. І я тебе обов'язково відшукаю всупереч усьому, чуєш? Вірніше не я - серце відшукає, розум мені давно вже підказував кого треба вибрати в претенденти, але це усе не те. я не хочу зшивати з себе з людьми, які явно мені не підходять. Спробуйте склеїти пів-яблука і півчашки – безглуздість, потворність, збочення якесь врешті-решт. Дивно, що ви не думаєте про це, коли хочете приліпити до себе якусь людину.
Хоча люди, звичайно, говорять, що бути однією негоже. Вони такі смішні. Вони не розуміють, що коли вони бояться залишитися наодинці, вони просто біжать від себе. А потім проблеми-розлучення і нові знайомства, хоча по суті, якщо подивитися наше життя в прискореному темпі - це одні і ті ж знайомства - із заїждженими кліше і навіть однією і тією ж поведінкою. Міняються тільки особи, а усередині порожнеча все одно порожнеча - і як і раніше страшно залишатися наодинці з собою, тому що сам собі не поставиш питання "як справи"?, від самого себе якось нецікаво слухати компліменти, самому собі розповідати про те, що ти любиш яскраво-червоні троянди теж якось ні до чого. Тут потрібно хоч трохи прикласти зусиль, щоб розібратися з собою, але так хочеться "отримувати від цього життя все, нічого не віддаючи натомість".
Я зараз, як Нарцис подивилася на своє відображення у воді. Зараз безліч людей, які із задоволенням би поринули в цю річку, нехай не сперечається зі мною це покоління егоїстів, що піклуються лише про свою зовнішність. Єдине місце, в якому я готова потонути - це твої очі, тому що я знаю, вони випромінюють твій внутрішній світ, а я готова потонути у твоєму світі, тому що він - продовження мого.
Я люблю самотність, мені зовсім не нудно наодинці з собою, мені завжди є чим зайнятися, я знаю, куди йду, тому я - дуже щаслива людина. І тому я шукаю тебе, мені є, чим поділитися, я не буду нічого у тебе забирати і вимагати.
Все, я прощаюся з тобою. Відправляю цей лист корабликом в подорож по цій річці.Швидше за все ти його не прочитаєш, але мій душевний порив дійде до твоєї душі. Я знаю це напевно.
Цікаво, чи змінилося зараз щось у твоїх очах?
***
Він.
Здрастуй, мій вигаданий ідеал. Напевно ти існуєш десь ще, окрім моїх думок, але, напевно, зустрітися нам вже не призначено... Зрозуміло, тому ніхто не може бути провиною окрім мене. Втім... Може, ми вже навіть зустрічалися. І може навіть в цьому житті. Але думаю, я просто не був готовий. Недостатньо хороший для тебе, або не готовий на щастя...
Повноцінному, тривалому, невигаданому щастю. Не знаю. Але думаю, що я все ж повинен заслужити тебе. І доки мені цього просто не вдалося. Значить, мені є до чого прагнути. Але навіть якщо мені не вдасться... Так вже вийшло, що і ті, хто негідний - теж хочуть любові. І я в неї віритиму. Чекатиму. Скільки знадобиться. Усупереч вигаданим громадським стандартам. Я не зобов'язаний бути з кимось просто тому, що так прийнято. Усупереч силі плотських бажань.
Вони - нікчемність без Любові. Усупереч безглуздим помилкам. Адже вони частина будь-якого життя. І очікування або пошуки чогось ціннішого, ніж те, що є - це зовсім не помилка. Нехай хтось скаже мені, що це помилка, і вже тим більше - що вона грубіша за будь-яку з інших помилок - і я розсміюся йому в обличчя. Живіть своїми дрібницями. Скільки завгодно.
А я житиму своїм життям. Навіть якщо воно буде повне самотності і відчаю. Вона моє. І я проживу його так, як сам визнаю потрібним, а не як за мене вирішили інші. Воно буде повна зльотів і падінь. Воно буде повно почуттів і емоцій. Воно вже повно ними. Живіть як вважаєте за потрібне. А я житиму всупереч.
ID:
433171
Рубрика: Проза
дата надходження: 23.06.2013 19:27:38
© дата внесення змiн: 03.09.2013 12:32:29
автор: Юліанка Бойчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
, певно тому що деякі погляди співпадають з моїми... Дякую, рідко таку красу можна десь почитати 
