Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Вероніка Стрельченко: Марево - ВІРШ

logo
Вероніка Стрельченко: Марево - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 11
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Марево

Вероніка Стрельченко :: Марево
    Тихий вересневий вітер здіймав її волосся догори, і тоді вона була схожа на русалку чи лісову мавку.  Легенькими кроками дівчина ступала по майже поснулій траві, що уже встигла вкритися помаранчево – жовтим покривалом. Звідусіль були дерева з оголеними вітами, що з разу в раз гнулись під наполегливим подихом вітру, змушуючи її здригатися кожної миті. Їй не було холодно, але вона щосили дмухала у руки, ховаючи їх у рукава свого довжелезного коричневого пальта.  
   Він сидів на своєму дивані тримаючи в руках теплу каву. Радіо, що хрипіло на його кухні, затихло, зробивши в квартирі мертву тишу.  Було настільки тихо, що йому здалось, ніби всередині чашки з кавою щось хлюпоче, але, не встигнувши збагнути всю безглуздість своїх думок, піаністка, що жила поверхом нижче, зруйнувала усю цю диво-створену тишу. «Де вона?» - запитав він сам у себе, і відлунням у його голові пролунала відповідь: «Зайди». 
   Через 15 хвилин хлопця не було вдома. На столі залишилась лише спорожніла чашка, у глухому мовчанні радіо. Він біг не знаючи куди саме. Він біг за нею. Його вело серце. 
-	Світе мій, тебе я благаю: віднайди спокій у мені! – прокричала вона в кремезні стіни лісу. Впала. Сидить на колінах. Закриває очі. Плаче. 
-	Кохана моя, я знайду тебе! – говорив він сам собі, пробираючись крізь насипи листя поміж сухих дерев. Спіткнувся, упав, але піднявся й продовжив свій біг. Зупинився. Побачив її, що сидить на землі. Колінами повністю вгрузла в листя. Підійшов. Обійняв за плечі. Повернув до себе. Зазирнув у очі:
-	Що ти тут робиш, кохана моя?
   А кохана його просто встала. Вирвалась з обіймів. Роззулась. Поглянула на його здивоване лице й пішла. Він дивився, як вона зникає в тіні сонних гілок, як вони, дерева, забирають її від нього. Заплакав. Просидів там до опівночі. Зрозумів – вона не повернеться. Піднявся. Випростався й рушив додому.
   «Скільки можна брехати самому собі?!» - запитував докірливо, але через мить винувато виправдовувався: «Я кохаю її. Так. Я кохаю її.»
    Декілька років тому й зараз, і наступні роки він не один раз бачив її  вдома, а вона з’являлась і зникала. Дражнила його, як тоді, коли познайомились. 
    Прийшов додому. На столі залишена ним чашка й тиша... На кухні ввімкнулось радіо. Посміхнувся:
-	Кохана, ти вдома? Я так і знав… 

ID:  432842
Рубрика: Проза
дата надходження: 21.06.2013 20:21:46
© дата внесення змiн: 11.11.2014 01:36:01
автор: Вероніка Стрельченко

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (713)
В тому числі авторами сайту (17) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Roman Mironchuk, 05.05.2016 - 00:33
Круто...
 
fire_maroder, 01.07.2013 - 18:29
Стиль написання не те щоб шкутильгає, але тріііішечки підредагувати не завадило б.
Показую. Твій варіант-
Звідусіль були дерева з оголеними вітами, що з разу в раз
гнулись під наполегливим подихом вітру, змушуючи її
здригатися кожної миті.
Мій:
Дерева раз у раз гнули оголені віти, підкорюючись наполегливому подиху вітру, примушуючи дівчину щомиті здригатися.
Ніби і нічого не змінено, та все ж)
 
Вероніка Стрельченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, суть та сама і слів меньше )але гра слів. складне написання мене якось більше приваблює )))) ну не знаю... так, дещо потрібно буде відредагувати ))
дякую )
 
Jonny Evilko, 29.06.2013 - 22:16
да, прикольно
цього разу не закинеш критику, яку можна було закинути втору про божевілля 12
 
Вероніка Стрельченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ахах)
росту і вдосконалююсь )) tongue
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Neteka: - Писана
Синонім до слова:  Прибулець
dashavsky: - Пришилепинець.
x
Нові твори
Обрати твори за період: