Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Обрій: З ХАОСУ ДУМОК - ВІРШ


Олександр Обрій: З ХАОСУ ДУМОК - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 3
Персональный ЧАТ Білий Лотос
Персональный ЧАТ Оксана Дністран

 прихованих - 1 чол.

Пошук


Перевірка розміру




З ХАОСУ ДУМОК

Душею вирву з хаосу думок, Мов чистий діамант, безцінне слово, З цеглинок-слів зросте новий рядок, З якого вірш почне свою розмову. Не буде в ньому пафосу прикрас – Ранковою росою вийде з серця, І, почуттям примножений встократ, В мрійливу даль прочинить тихо дверці, Розтане в нім буденності тягар, Морозивом липким стече по стінах, Надії вийдуть сонцем з-поміж хмар, І в казку обернеться днів рутина. В похмурім світі тьмяних кольорів, Де з поглядів сочиться хтива заздрість, Де вештають з обличчями щурів Цей віршик – лише купка скромних кадрів, Для тих же, хто тут щирість пам’ята, І зло в добрі духовному хоронить, Втопивши черствість в розмаї октав, Він стане океаном без кордонів. Хоч з висоти, крізь гордості вуаль Не всі знайдуть у вірші тому правди, Комусь чужа-бо мирна пастораль, Погляньте: під ногами ті смарагди, Що їх давно шукаєте дарма, Вони в пилюку втоптані роками. Сп’янілі хмелем привидів-оман, Закопуємо власними ж руками Пожовклі оберемки давніх мрій, А варто лиш відкрити ширше очі – Цвіркун в травичці, в небі журавлі Невже при цьому в грудях не тріпоче? Утік за горизонт червоний диск, Так невмолимо й час для нас втікає, Ловімо ж свого сонця теплий зблиск, Допоки він не згас за небокраєм.

ID: 432532
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 20.06.2013 01:53:41
© дата внесення змiн: 20.06.2013 01:53:41
автор: Олександр Обрій

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Янош Бусел
Прочитаний усіма відвідувачами (451)
В тому числі авторами сайту (14) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Олекса Терен, 03.07.2013 - 01:47
Від нас теж немало залежить.
 
Олександр Обрій відповів на коментар Олекса Терен, 01.01.1970 - 03:00
але людство занадто примітивно мислить у більшості своїй, одурманене гріхами... і загрузло по груди в те болото гріхів, з якого під силу вибратися одиницям...
 
Олекса Терен, 03.07.2013 - 01:42
Нехай буде добре всім, зла ж немало в світі цім...
 
Олександр Обрій відповів на коментар Олекса Терен, 01.01.1970 - 03:00
і то правда...людство потребує духовного переродження, чи точніше - відродження...одна надія поки що - друге пришестя Христа....може хоч він наведе якийсь порядок серед цього безладу і свавілля... smile
 
Олекса Терен, 03.07.2013 - 01:35
Мій. Дякую за оцінку. hi
 
Олександр Обрій відповів на коментар Олекса Терен, 01.01.1970 - 03:00
завжди радий добрим людям wink friends
 
Олекса Терен, 03.07.2013 - 01:28
12 Думки в голос.
Пишіть , друзі мої, Якщо пишеться, Може щось по нас Тай залишиться. Прочитає хто Думу давнюю, Пригадає хто Днину славную. Днину славную, Чи не славную, Як вже вийде там, Що судилось нам. Складуть літопис Із віршів отих І судитимуть Нас усіх по них. Нас судитимуть Судом правидним Нема місця тут Людям завидним. Дав Бог кожному Крихту талану І дорогу дав, Різну, - не одну. Та дороги всі В одну сходяться Між поетами Так вже водиться, Що торуєм шлях, Щоб почули нас, Як сьогодні ні, То в прийдешні дні. Слово праведне Проросте зерном, А пусте простим Зійде бур’яном Його виполять, Не жаліючи, Тому думаймо, Слова сіючи, Щоби нива та Колосилася, А бур’ян-трава Не пробилася !
 
Олександр Обрій відповів на коментар Олекса Терен, 01.01.1970 - 03:00
дякую! це ваш власний вірш в коментарі? smile дуже мудро...)
 

Нові твори