По улице бездумно медленно иду.
Сама с собой сегодня что-то не в ладу.
Случайно возле дома я увидела,
Как мама сына своего обидела.
Мальчонка чем-то её очень раздражал.
Застыв от страха, ничего не возражал.
Глаза ребёнка выразительно молили,
Чтобы его хотя бы здесь, сейчас не били.
Схватила, с силой за собою потянула,
На малыша ни разу не взглянула.
Давно ушли они по собственным делам,
Моё же сердце разрывалось пополам.
Обиды эхо прокатилось в подсознанье,
Высвечивая и мои воспоминанья…
Бывает часто, раздражаясь, мамы
В душе ребёнка оставляют шрамы.
2005
Скажу одне:"Ви - майстер слова, бо таку злободенну, вічну тему і так гарно написати..." Щастя вам, добра і любові!
Надія Рубінська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро-щиро дякую, Лесю, за відвідини та за такі гарні слова відгуку! Пройде час і ця мама буде пожинати плоди своїх помилок.
ХАЙ У ВАШОМУ СЬОГОДЕННІ СКЛАДАЄТЬСЯ ВСЕ ТАК, ЯК ВИ, ЛЕСЮ, ТОГО БАЖАЄТЕ!
Цікаву тему ви підняли. Наказання - це добре, чи погане? Якщо дитина уперто намагається зробити собі шкоду, чи станете мовчки і без дії спостерігати? Ні. Мабуть, якщо ви її любите, спершу скажете, ну а якщо вона вас не почую і не послухає, то накажите.
Ось ми маємо наказання за наші гріхи, і завдяки цьому наказанню можемо зрозуміти, що вони нам не потрібні. Тож наказання - це добра справа. Але лишень якщо воно справедливе, і дитина розуміє за що її наказують. А от "Раздрожительность" - це зла справа, бо від Бога є спокій і врівноваженність.
Ми привикли судити за розміром. Якщо маленький і слабкий, то напевно невинний, та не завжди так. Тож можливо це дитя потребувало наказання.
Надія Рубінська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тема, Серьожо, й справді цікава. Мені здається, що можна знайти такі слова і такі дії, щоб не застосовувати фізичне покарання. Взагалі одного рецепту не буде, бо кожен випадок треба розбирати окремо. Але діти, особливо маленькі, беруть приклад з батьків. І якщо тато й мама у розмові між собою нехтують словами одне одного, не виконують обіцянки, то, до ворожеї ходити не треба, дитина все буде копіювати. Так, якщо є загроза дитині, ніхто не буде спостерігати, але потім потрібно неодноразово аргументовно пояснювати: чому так не можна. Буває, що словом чи поглядом можна дати ради більше, ніж ременем. Знаю точно, батьків, які лупцюють дітей, потім самі ж діти і не поважають.
Щиро дякую Вам за відгук-міркування, відгук-роздум. Вдячна ще за небайдужість та чутливу душу.
гарний вірш! Хоча іноді діти просто не розуміють слів...
Надія Рубінська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Любо. А буває, що батьки навіть і слухати дітей не хочуть. Завжди нав'язують свою волю та рішення, бо вони "краще знають". Це вічна тема...
Вдячна Вам за відвідини! БАЖАЮ ПОРОЗУМІННЯ ВАШІЙ РОДИНІ У КОЖНОМУ ПИТАННІ!
Ооой,аж важко читати...я собі зразу теж в уяві намалювала картину побаченого вами... Мені здається,що завжди можна обійтись без застосування фізичної сили...
Надія Рубінська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Згодна з Вами, Христино. Застосовувати силу - це розписатися у своєму безсиллі. В дитині треба поважати людину.
Щиро дякую за відгук, Христино! ВСЬОГО ВАМ НАЙКРАЩОГО!
Надія Рубінська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Лаконично . Спасибо Вам, Володя, что отметили.
Рада нашему знакомству. Желаю, чтобы Вам на сайте было спокойно, приятно и гармонично. Пусть у Вас всё будет так, как Вы этого хотите.
УДАЧИ! УСПЕХА! РАДОСТИ! ВДОХНОВЕНИЯ!
Сложное сегодняшнее время откладывает свой отпечаток на многих людей и порой молодые мамы не задумываются о последствиях такого своего отношения к собственному ребёнку.
Надія Рубінська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да, Валюша. А потом слёзы льют и говорят, что дети не помогают, чёрствые.
Спасибо за визит и ночной чай (или кофе).
ЖЕЛАЮ РАДОСТНЫХ БУДНЕЙ И ЗАПОМИНАЮЩИХСЯ ПРАЗДНИКОВ! ТВОРЧЕСКИХ УСПЕХОВ!
Вірш життєвий і дуже гарно складений. Нажаль, жінки зараз загнані, що такі картинки можна часто спостерігать.
Надія Рубінська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Біля мого будинку розташовані три дитсадка і школа. Такі картинки спостерігаю часто. Іноді хочеться підійти і спитати молоду жінку:"Хіба ж дитина винувата, що тебе дратує невлаштоване життя?" Не запитую, бо відповідь очевидна. Усім треба розуміти, що все до нас повернеться, це закон енергії.
Лауро, щиро дякую Вам за відвідини та хорошу оцінку вірша. ЩАСТИ ВАМ У СЬОГОДЕННІ!
А кто боится оставить в сердце детском шрамы ,
Того, бывает, стыдятся мамой назыать - лишь мамой...
Я против жестокости, но и против того, что дети командуют, как хотят...
Надія Рубінська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дети командуют, когда родители показывают свою любовь и потакают во всём без разбора. Вы правы, воспитывать можно и нужно добротою.
Спасибо Вам за визит и отзыв. Рада видеть на страничке.
ПУСТЬ ВАШИ ОТНОШЕНИЯ ВСЕГДА БУДУТ ГАРМОНИЧНЫМИ! УДАЧИ И ВДОХНОВЕНИЯ!