«Клянусь тим, чим клянеться мій народ,
не гідно воїну вертатись живим,
кинувши на погибель свого короля.»
(Скела «Руйнування Дому Да Дерга»)
Ти знаєш – я згадав: у Дубліні дощить.
Так сумно, коли літо верховодить
Всі ті ж краплини. І життя, як мить
Посеред міста. Червень котить
По небу хмари, а пастух мовчить:
Той – в біле вбраний. Сивочолий,
Що від нудьги цей острів траворунний
Засіяв міфами. Колючками пісень.
Бо недарма оцей мокряк понурий
Землі друїдів провіщає день –
Отой, що справжній. Із роси й туману*
Я книгу склав в зелене вбрану.
І позабув на мить, що кожен пагорб тут
Чиясь могила. Кожен камінь чкрут,
Вістун, який пророчить неминуче.
А я собі на вересовій кручі
Ірландії-вдови із вітром розмовляв,
Ім’я безсмертне Конайре** назвав.
Примітки:
* - Насправді з роси й туману у нас в Ірландії складають пісні.
** - Конайре Мор мак Месс Буахалла. Скільки стоять зелені пагорби в Ірландії стільки будуть пам’ятати про нього…
*** - Калідаса писав колись «Хмара-вістун», але в нас в Ірландії був колись камінь-вістун. Був. А де він зник – ніхто й не знає…
Чи знаєш, що дощило у Мадриді?
Отак, собі весна заспала літо й годі!
Така ж ця еволюція в природі,
Прогноз змінився. Ну ж, а там на сході
Хтось бачив літо і волошки сині.
Хтось трави бачив, як зелену книгу,
Ці пагорби колись ім'я носили,
А може із Конайре говорили?
Погані Гуни може заблудились?
Чи славні Гали? Рід галян не згинув!
Їх Велес-Бог учив добро робити,
"Велика Скуф" була держава скитів.
Хотілось з вами, пане Шон Маклех, пройтися по росі й туману.
Не було меж, кордонів, але, мали силу.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У мене є чимало перекладачів які перекладають різними мовами мої твори, але жоден переклад мені не подобається. Я теж в свій час писав і пишу різними мовами....
Шикарно!!! Дуже сподобалося!!! Пробачте, а з Вами ніхто років 5-6 тому не контактував з приводу перекладу творів на англійську? (людина на ім,я Ярослава)?
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ні, 5-6 років тому зі мною ніхто не контактував. Так само 30-40 років тому теж ніхто на ім'я Ярослава не контактував.
На царині вірусології... Останнім часом чіпляю і мікробіологію, і медицину, і сільське господарство! Створюємо біопрепарати для лікування і захисту рослин і тварин від різних патогенів, а людей - від раку... Тяжка справа
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Дуже цікаво було про це дізнатися. Всі хто нині пише вірші і літературні твори переважно спеціалісти в зовсім інших галузях. І хліб насущний заробляють зовсім не літературною творчістю....
Не втримався: прочитав коментарі. Залишається тільки приєднатися до них. І трохи свого: схиляюсь перед Вашим віком і тим, що Ви не загубили молодість почуттів. Моя мати була 1915 року народження, її давно немає, а я тепер один із старих в цьому клубі, але для Вас я хлопчисько! І це неймовірно тішить мене! І ще: Ви є прикладом спокійного національного патріотизму і дуже багатьом з нас треба у Вас цьому вчитися! То зичу Вам перейти Рубікон в 100 років!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Високочтимий пане Маклех! Мені імпонує широта Ваших літературних уподобань... Ось і зараз читаю Вашу історично-пейзажно-філософську річ неосяжного (для мене, принаймні) масштабу... Світла голова у Вас і вишукані смаки! Усім колегам своїм (працюю в біології) ставлю Вас за приклад активного довголіття... і рівняюсь на Вас сам! Успіхів, здоров'я, натхнення, звершення світлих задумів, друже!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий змістовний і обємний відгук! А де саме на царині біології ви працюєте?
Дякую за такий цікавий відгук! 
Пробачте, а з Вами ніхто років 5-6 тому не контактував з приводу перекладу творів на англійську? (людина на ім,я Ярослава)?
