Де ж межа та між мною й тобою…І та грань, де я є , а де ти…
Позбираю думки на причілок,
До останку усі підберу.
Не дивуйтесь, з життєвих сторінок
Через душу б донести перу.
Роззираю небесну світлину
І малюю пейзажем слова.
Лиш в таку благодатну хвилину
Для основи снується канва.
Обгорнула кохання думками,
Знову ж серце пече, не моє..?
Та, неначе дитину до мами,
Співчуття прихилила своє.
Переплакала болем я зраду,
У молитву сховала печаль,
А рецептом давала пораду.
Не собі, а для інших, на жаль.
Почуття ж прикриваю думками,
Хай мовчання в рядки перейде ,
А ЛГ вже своїми вустами…
Скаже словом, що в душу ввійде.
Ось думки, підперезані слізьми.
Чи ж скажу, що це плакала я.
Героїні своїй ніжно-ніжно
Сумота переллється моя.
А думки, що стоять ось, по краю,
Вже давно загубились в мені.
Достеменно таки і не знаю,
Хто подумав, сказав... і чиї?
Ех, думки, прогортаю щоденно…
Переставити хочеться ряд.
Та минуле в сьогодні, напевно,
Не зійдеться у часі ніяк!
Я думками радію весняно,
А в прощанні сумую таки.
Мила, ніжна ЛГ, моя панно.
Знов скажу, що твої це рядки.
Таню... а прописано твоєю душею і серденьком... Дозволь, моя хороша, не повірити тобі, що це тривога і біль ЛГ... Тільки... якщо дуже треба, то я скажу, що повірила... Дай Боже тобі тепла та любові!!! Зі святом тебе, зіронько!!!
Тетянко дуже гарно написала, душевно!!! Зачиталася!!! Забираю!!! Тетянко щось ти давно була у мене в гостях!!! Заходь сонечко я заскучилась!!!
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Танюшо, що забігла. А я розриваюся між містом і дачею, а там, крім багатющого зілля, немає нету, от і мовчу, чекаю слушної хвилини завітати до своїх улюблених...
Вірш-біографія різних, та, насправді, однієї персони... Глибоко, мудро, душевно і гарно написано! До роздумів хочу додати від себе: нехай наболіле, вистраждане, сумне та все інше, що не приносить радості, піднесеності, бажання до життя - дістається ЛГ і не повертається більше до автора. Не треба горнути свій сум до себе - віддати їй, і нехай їй співчувають. А автору - заповнити вільне місце світлим, добрим, радісним, з усмішками, компліментами, теплом...
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цікаве відстеження долі ЛГ... Як на мене, то фон у творчості приймає фантазію, домисел, а от сам образ йде від серця. У мене був випадок, коли прстежувала як Автор говорив від третьої особи, ніби не про себе - це психологічний захист (щоб менше питань було про наболіле)...А в самих коментарях емоції викрили це.
Але в кожного свої методи, як захистити свого ЛГ, свої маски...
Дякую за роздуми
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталю, що долучилася до роздумів, бо насправді, ми йдемо зовсім поруч...
дуже емоційно, я б сказав надривно, щемно ... читаючи просто серце зжималось ... Розумію, що не завжди почуття автора і ЛГ тотожні (хоча у більшості випадків ТАК)... та навіть якщо автор включає фантазію, я думаю, що переживання в той момент, коли родяться такі стрічки, не менш болючі і вистраждані аніж в тому випадку, коли їх безпосередньо пережив автор ... адже тут відбувається перевтілення, а воно несе з собою і відчуття ...по крайній мірі я відчув ті відчуття, що Ви передали
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже вдячна, Салтане, за глибоке розуміння мого сокровенного слова
Образ, в який помістила все: любов, переживання, емоції... коли все це викладається на папері, то на душі стає легше...Гарно, Таню, відкрито і відверто...
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
як на мене, Тетяно, то це-авторське бачення певних речей, навіяних у будь-якому ракусі власного сприйняття, перевтіленого у ЛГ
Дякую за чудові спонукання на роздуми...