Метелики кленові. Світлій пам"яті Валі.
Летять метелики із кленів,
А ти їх ловиш на льоту.
Я набираю повні жмені
І запускаю в висоту!
А ми веселі й безтурботні.
В тебе рум"янець на лиці.
Під піруети вертольотні
Я карбував хвилини ці.
Частинки щастя опускались
Чи то з дерев, чи то з небес.
Не знали ми, не сподівались,
Що то останнє із чудес.
Знов ходить́ осінь по деревах
І скоро засніжить зима.
Висять метелики на кленах…
Тебе… нема…
11. 2005. Г. Орел.
Вірш задушевний і сумний. Вічна пам'ять тим, хто пішов.
Гарно у Вас виходить українською.
Г. Орел відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже і дуже вдячний, Вікторе Українська - мова батьків і мого дитинства, тому так міцно і глибоко тримається в мені. А російською користувався десятиліттями, тому і спілкуюсь більш вільно. Це одна з трагедій України - народитись, жити на своїй землі і "переучуватись" на чужу...
Печальне присвячення, співчуваю
Та все ж про вірш - чудовий, я й не замічала, що листки клену схожі на метеликів
Г. Орел відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щира подяка за співчуття, оцінку і Ваш візит на цю сторінку.
А метеликами у клена називають його здвоєні плоди - вони схожі на метеликів. А коли достигають, то часто розділяються і крутяться при падінні. Справляють враження Тому і вертольотні піруети.