На списах почуттів,що перетліли
З вулканом із розбурханих глибин.
Гадаю, чи усе переболіло,
Чи не останній вбито в серце клин.
Цей дивосвіт у запаху бузковім.
І майська ніч, що пестить солов"я...
Брели ж ми від розлуки до любові
Стежками у незвіданих краях.
Вишневий цвіт у душу, мов плацебо,
По вінця повнить все єство моє.
Немов у невагомості без тебе,
Чому ж весна так болю завдає…
Вишневий цвіт у душу, мов плацебо,
По вінця повнить все єство моє.
Стою у невагомості без тебе,
Чому ж весна так болю завдає…- Так гарно, вишукано і чуттєво! Браво!
Тамара Шкіндер відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо навколо дивовижний та бузковий світ,
І сонечко ласкаве шле щодня тобі привіт -
Чому ж тоді глибокий смуток в серці і в душі,
Й такі мінорні, зболені та глибоко сумні вірші?
Не тільки білий цвіт вишневий - магія плацебо,
Ще є пташиний спів в обіймах весняного неба!!!
Тамара Шкіндер відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В мене все гаразд, Олю. Це сумно моїй ЛГ Щиро вдячна за відгук. Гарного весняного настрою вам!!!