хто ти? звідки ти приходиш?
щораз тривожачи затишшя.
і стогнеш, і мовчиш, і стогнеш.
і падаєш. все нижче.
страдалець, почестями згрижений.
обпаленої ночі власник.
відплаканий,
ти знову знищений.
чужий спаситель – хто ти?
як стоптують небесся зорі – кіньми,
на щоки ляже убієнним
те монохромне
ластовиння.
і подорожнім, домом перецькованих,
стираючи коліна – шкіру
шліфують до ридання голілиць.
невірство
щит.
моя просохла Палестина
в серці
застуджує спекотністю богів,
що смертінсть в них зашкалює і чахне,
віджили на чолі у блазня.
кульгає
тільки ліва пристань -
з скрижаль, розпроданих за центи.
порок прадавній надлишком – довіра,
й по душах стріли.
куди не глянь – по душах стріли.
не відшепочусь
молитвою в потліле небо.
в час заходу. в час звечоріння.
в час покори.
отак, нізвідки – хто ти, хто ти?
мовчиш і стогнеш.
знову я,
немов причинна, вслухаюсь в тебе.
мовчу і слухаю.
я слухаю й мовчу.
