Ріка не може потекти назад,
бо у природи - є свої закони:
та камінь скотиться з гори, як м'яч
і птах злітає високо у гори.
І не зламати все ж суспільство так,
щоб стали всі хороші і привітні;
чекають зрадники за рогом нас,
мілка душа бреде в сучаснім світі.
Хоча, суспільство зламане давно-
у сторону брехні і дійства:
замилюємо зараз тихе зло,
життя печем з неякісного тіста.
А що людська душа?...Вона - весна:
спочатку гола і сумна, і сіра,
а потім , наче квітами буя,
і випаровується з неї віра.
І той зелений острів ваших мрій,
що з позитиву виросте весною,
він тихо забере у інший світ,
де істину, вже не шукають знову...
