Нема на світі більше дива, —
Це знають тільки лиш знавці —
Аніж великий кухоль пива,
Холодний кухоль у руці.
А пиво те, немов олива,
В нім сонце залишило слід,
Як воно піниться грайливо
І розпаляє апетит!
Яка нечувана щедрота,
Який небачений екстаз,
Ось ти несеш його до рота,
Хвилюючись, як в перший раз.
І божевільними вустами
Як у обіймах диво-сну,
Ти цідиш, цідиш до нестями
Цю благодатну рідину.
А потім – швидко і відразу,
Коли несила вже терпіть,
Ти добіжиш до унітазу –
О-о-о, що за неповторна мить!
Струмок заб'ється і заграє...
Це рай, панове, це Єдем!
Душа полегшено зітхає
Під спорожнілим міхурем.
***
Какое сказочное диво, —
Почти волшебный ритуал —
В руке большая кружка пива,
Холодный, пенистый бокал.
А это пиво так красиво,
На солнце янтарём горит,
Как пенится оно игриво,
И разжигает аппетит!
И ты с него сдуваешь пену,
Какой невиданный экстаз,
Ко рту несешь самозабвенно,
Волнуясь, словно в первый раз.
С каким-то чувством непонятным
Ты, как в объятьях чудо-сна,
Напиток этот благодатный
Выцеживаешь весь до дна.
А после – понимаешь сразу,
Что мОчи нет терпеть уже,
И мчишься прямо к унитазу,
Чтоб стало легче на душе!
Струя забьется, заиграет...
О-о-о как прекрасен этот мир!
И дарит ощущенье рая
Вам опорОжненный пузырь.
ID:
418954
Рубрика: Поезія,
дата надходження: 16.04.2013 21:35:54
© дата внесення змiн: 16.04.2013 21:35:54
автор: Григорий Подольский
Вкажіть причину вашої скарги
|
Супер! 
