По Україні їздив всюди
Там, де цукрові буряки,
Де добрі і порядні люди,
Де поряд нинішнє й віки.
Яка красива Україна
Через автобусне вікно!
Де кожна польова рослина
Тобі всміхається давно.
Гаї з веселими пташками,
Ставків безмежжя розтеклось,
А далі, вище над полями,
Бездонне небо простяглося.
Я пив туман понад Супоєм,
Зірками душу лікував,
Із вітром пролітав над полем
І тим ділився, що я мав.
Ходив босоніж понад Россю,
Вмивався водами Дністра,
Все, що зі мною відбулося
Найкраще – золота пора.
Нехай я зараз у столиці,
Та пам'ять ще в мені жива,
Бо й зараз ще на мене злиться
Там, мною топтана, трава.
