Якими стали ніжними світанки,
Якою неповторною весна…
Спішать кудись поважні парижанки,
Десь ти сидиш за кавою сумна…
Париж щось заклопотано шепоче,
І гіпнотично кличе в нікуди…
А я згадав твої прекрасні очі,
Які заполонили назавжди…
Я пригадав твої уста медові,
Твій сум, яким мене ти обпекла…
У тобі так багато ще любові…
І ніжності, і ласки, і тепла…
Ти стала ще гарнішою з роками;
Красивою, як ранішній Париж…
Ти мчиш у срібну просинь з ластівками,
Через кордони в сни мої летиш…
Я зустріч нашу чимскоріш наближу
І привезу омріяну весну…
Коли вернусь з далекого Парижу
У нашу Казку з чарівного сну…
27.03. - 11.04.2013 Хмельницький- Берлін - Париж
Юрій Цюрик відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Изюмка... Я щойно приїхав з Болгарії, відпочивав у Сонячному Березі... Неймовірно гарно і класно там. А море тепле і ніжне... Так вже не хотілось повертатись на неньку Україну...
