Ось промені сміливо вийшли в неба синь,
А муркотлива сіла в сонця ванну,
Тепла нарешті змерзлий бузьок допросивсь.
І навіть ворон шле Весні осанну!
***
Ось проміння грайливо крокує у небі,
Вісім кішок зібрались у сонянчий душ.
Ще кота, провокаторки, кличуть до себе,
Вельми вдячний він їм, поспішає чимдуж!
Посідали, блаженно примружили очі,
Ну а кіт - одну, другу і восьму за бюст.
Лише кожна прогнала - гордячка, не хоче.
Він з образи сказав: "Більш на вас не дивлюсь.
Раз ви так, то покину я вашу спільноту. -
Бідолаха із жалем до них змуркотів. -
Вже готую валізу, в ній вірші та ноти.
Обійдуся без вас. я ж як краще хотів".
10.04. Моршин.
Може, треба було не одразу бюст чіпати, а муркнути кілька віршів, сходити погуляти (з однією))))), а там, дивись, і домовилися б на вечір... Чого ж кіт такий поквапливий, ще й залицявся до всіх водночас?) Не стратег!
Ярослав Дорожний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
кіт піддався на колективну провокацію. восьму кішку забула
