Твої літа мов айстри розквітали
І пахли різнобарв‘ям ніжних трав…
Ми на ромашці щастя нагадали,
Коли у снах дитячих пригортав…
Твої роки улітку клекотали,
З казахськими барханами текли.
Там юними і молодими стали,
Коли вуста любов’ю обпекли…
А потім були і весна, і літо
Як стрімко закрутив життєвий вальс…
Усе буяло юним первоцвітом,
І невблаганно й швидко мчало нас…
Літа твої на осінь повернули…
Став ще гарнішим розчерк милих брів…
Та по життю ми іншим присягнули,
Коли тебе через роки зустрів…
Прекрасна й неповторна неба просинь
І ми у ній, мов втомлені птахи…
Так швидкоплинно промайнула осінь…
Повиростали наші дітлахи…
І знову все кружляє по спіралі…
Страждання… поцілунки навесні…
І ми з тобою юні та зухвалі
Щасливо сміємося уві сні…
... приємно мати можливість поринути у минуле таким способом, закарбувати тепер не лише у думках чи в снах, а на папері та мати можливість переглядати ці кадри із життя... приємно, мабуть, читати ці стрічки Вашій подрузі... як не крути, а щасливі ж були моменти
Юрій Цюрик відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
красиві у Вас вірші.Запрошую на мою сторіночку
