Знову збігли роки, сіла мряка!
І шумить десь у пам’яті луг,
Пригадався мені мій собака,
Із минулих років вірний друг!
Зникла юність моя , відшуміла,
Так як згинув під вікнами клен,
У очах моїх дівчина в білім,
Знав до неї собака терЕн.
Не у кожного є такий близький,
Друг- тварина! Там пісня плила!
Бо листи до дівчИни, барвисті,
Під нашийником пошту несла.
Та я знав, їх вона не читала,
Дівча в білім й не знала мене,
І чомусь так таємно мовчала-
Так в чеканні і день промине!
Я тужив! Я чекав із букетом.
Не діждався! Поїхав у світ!
Проминули роки, я поетом
Повернувся до рідних воріт.
Знав, собака давно захолола,
Але нісся, скакав через тин,
Зовсім схожий, такий сизочолий
Молодий життєрадісний син !
Боже мій! І який же він схожий!
Відновилася біль у душі.
Почувався- в минуле відходжу,
Хоч бери знов записки пиши!
Давню пісню тобі подарую,
Ну не гавкай, чого розходивсь!
Хочеш – я тебе притулю, поцілую,
Як подяку, що спогад лишивсь.
Поцілую, притиснуся тілом,
Бо як друга тебе полюбив.
Так! Любив я дівчИну у білім!
Та тепер уже в синім зустрів!
Хороший переклад! Було б добре, якби ВИ орігінал також викладали, щоб порівняти обидва вірші...
Але ВИ вирішуйте самі...
горлиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я можу долучити вірш Єсеніна, але мій вірш це не точний переклад. Просто його тема. Не знаю чи буде доцільно. Якщо читачі того бажають, я і тепер можу це зробити.Дякую Олю, за одобрюючі слова.
Читаючи оригінал, відчувається задушевність, недарма це реалізм, але і у Вас це надзвичайно правдиво і переконливо! 
Додаю в обране! 
