UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ліна Біла: боже-вільна - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Тетяна Купрій - Кримчук, 10.02.2016 - 23:51
Сніжаночка! Мені ті вірші, що ти зараз пишеш більше до вподоби. Якби не читала їх , а прочитала першим цей - мені страшно б зробилося. Хоч і зараз я в шоковому стані. Дай Бог, щоб на тебе не давили ніколи такі відчуття. Тебе всі цінують і поважають за твій різнобічний талант , розум, людяність... Ти наша молочинка. Краще перечитаю твої нові вірші. Кожен раз по парочці , і перечитаю . Інтернет неважний щось. 
Салтан Николай, 07.04.2013 - 20:16
... заспокаювати в такому стані людину це те саме, що заспокоювати скаженого собаку - це не можливо, а навіть більшего того - це робить рани ще глибшими ... але є ще одна річ, яка ще гірше впливає на стан - це творчість... так, так творчість ... описуючи такий стан, люди копають все глибше, намагаються знайти причини, наслідки, нюанси і т.д. ... і починається нове розуміння цього ненайкращого стану ... наведу один приклад: є дві людини, які хочуть займатись підприємництвом - розумна і не дуже ... як показує практика та, що не дуже розумна вдало розпочинає справу, ефективно працює, а та що розумна навіть і не розпочала працювати адже почала заглиблюватись в дрібниці, розбиратись в плюсах, мінусах, ризиках, інфляції і т.д.... Тому іноді потрібно менше думати, а можливо просто жити, просто радіти тому життю, яке воно є ... я розумію, що для раненого серця сенс життя це романтичні почуття, але світ, та і життя, не тримаються лише на цьому ... це лише складова загального щастя ... та я більш ніж впевнений, що у твоєму житті буде щаслива весняна посмішка ... 
Ліна Біла відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Колю, ти правий... Просто я із тих, що в собі буде копатись довго і хто-зна куди це приведе. Але дякую за підтримку... 
Наталя Данилюк, 07.04.2013 - 12:28
Значить ті, які відвернулися від Вас, були нещирими з Вами. Для чого вони Вам? Впевнена, що у Вашому житті ще стрінуться гідні люди, які зроблять Вас щасливою.  Я вже писала якось в коментарі до одного вірша, що в нашому житті немає випадкових зустрічей. Кожне знайомство дається для того, щоб ми засвоїли певні уроки, загартували свою душу, навчилися стійкості і витривалості. Втрачаючи дорогих нам людей, ми впадаємо у відчай, але це загартовує нас і вчить бути обережнішими, прискіпливішими у виборі друзів та коханих. Вчимося на своїх же помилках. Не впадайте у зневіру, бо Ви ще зовсім молода і на Вашому шляху зустрінеться ще чимало цікавих людей. А через власний відчай Ви можете закритися від світу і пропустити все те нове і цікаве, яке чекає на Вас у майбутньому. 
Валя Савелюк, 07.04.2013 - 09:33
"Зневіра до себе, у собі, у куточку душі переростає в рак. Саме рак пекучої дипресії..." - на жаль, це абсолютна правда... і не в переносному, а самому прямому смислі... перевірено... тривала депресія - гарантує саме такий процес... тому...за що триматися? - було б бажання, а "за що" - безкінечна "прогресія" варіантів... була б добра воля триматися... але кожен робить власний вибір, якщо навіть не віддає собі звіту - ЩО саме обирає... печально, бо коли "програму самознищення" людина запускає, "вмикає" - клавішу "відмінити" (а така пристрасть - відмінити! - з"являється дуже швидко - то клавішу з написом "відмінити" віднайти дуже важко - не багатьом вдається... але можливо таку клавішу у собі віднайти... бо декому - вдалося... на зусилля пішли роки, зате команда на самознищення усе-таки деактивувалася...) страшно і печально читати такі тексти,слова - знавши, про що і до чого йдеться... "Впевнена, що таке відчувають одиничні, розіткані, розбиті як і я..." - у цій певності - велика помилка... так себе почуває "маса людська", загал - бо умови для таких реакцій - не випадок... тому - жодної винятковості... навпаки... винятковість там, де вміють триматися за будь яких обставин - за себе, за Світло, за позитив, за інтерес до чогось - чого завгодно - але живу цікавість і інтерес, за Творчість, як процес підйому і польоту... за ігри врешті, і, якнайвище благо - за безтурботність буття - і це не мрії - це емоційні стани, які залежать виключно від самої людини - від її бажань, настроїв... а "настрої" регулюються не тільки в гітарі... вибачайте за цю словесну повінь... але... може?.. все-таки... 
Ліна Біла відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Валю, я Вас розумію як ніколи, правильна думка за винятковість, я з нею згодна 100%. То писали ми удвох - я і мій відчай. Я не хочу думати про погане, але... все роблю в житті , бо "треба"... а кому??? по суті мені - нічого зараз не треба. Час вилікує може, та скільки доведеться чекати. А чекання в дипресії - от і рак...Дякую за Ваші слова.
Окрилена, 07.04.2013 - 09:11
Чому ж так сумно? Ні, я теж часто думаю над питанням життя і смерті, бо як не парадоксально саме такі роздуми є поштовхом до вибору - жити чи тліти. І всі наші недуги - чи психологочні чи фізіологічні починаються з думок і з уяви. От, наприклад - Тебе, Сніжанко, я ніколи не бачила, ми не знайомі реально, а навіть читаючи Твої твори, знайомлячись з Твоїм фото в Vk. у мене склалася про Тебе думка - більше, образ позитивної, обдарованої , красивої (у всіх значеннях цього слова), перспективної людини. Я помітила, що інколи беру приклад і памятаю деякі Твої віршові рядки. Не подумай, що зараз я займаюся безпідставним підлабузництвом і сиплю "через решето" компліменти. Говорю щиро і з вірою у Тебе. і не відштовхуюся від свого становища , повір, я кожного дня отримую стільки стусанів і ляпасів, але аналізуючи це все я за них дякую подумки, бо улесливість і похвала мене розслабляє. Не те, що б я звикла до негативної мтивації, але зараз настільки швидке життя - інформаційно перевантажене негативом, що варто більше думати про світло. А самооцінка - річ примхлива, сьогодні на неї впливає хтось, завтра ні. Я за такі роздуми і вони потрібні,але вище носика і ширше очі. P/S/ Перепрошую за довгииииий комент Ліна Біла відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Може я і справляю враження хорошої, та я швидко топлю себе в зневірі. Часом думаю, що в мене з психікою не все гаразд, пробачте за таке. "Навчись жити перш ніж померти" - у мене часто виникає дуика, чому Бог чи інші вищі сили не питають - чи хочеш ти на цей світ перед тим як народитись??? Не повірите, але в мене такі думки ще з дитячих років... Вибачте ще раз мене.
Наталя Данилюк, 07.04.2013 - 00:35
Люба має рацію: з депресією дуже важко боротися і не завжди чиїсь слова підтримки допомагають. Адже наш стан душі залежить саме від нас, а не від оточуючих (хоча й вони нерідко впливають на наше самопочуття). Ми самі запрограмовуємо себе на певний настрій. Тож бажаю Вам, Сніжанко, побільше позитивних вражень, які фарбуватимуть Ваші дні у кольри веселки!  І знайте, що Ви не самотня, бо є люди, які Вас розуміють і які також переживали щось подібне. Боріться із сумбурними думками, у Вас все вийде!   
Ліна Біла відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Може і Ваша правда в запрограмуванні, але коли від тебе відштовхуються всі ті, з ким ти добре ладив, допомагав лише через те, що я не така. Мене ніхто не чекає...
Любов Ігнатова, 07.04.2013 - 00:19
З депресією важко боротися- по собі знаю. Не буду просити не плакати- навпаки. Плачте! У сліз теж є ліміт. Скоро вони закінчаться! А Ви боріться, через силу, обдираючи до крові руки, але боріться! І знайте,що завжди знайдеться той, хто подасть руку!
Ліна Біла відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вчора добряче наплакалась...Дякую Вам!
|
|
|
||||||||||||||||||||||
