то все було босоніж.
невинно і чисто, як білі сорочки
на тілі в дівчаток, що вперше йдуть в школу
по спілій бруківці майбутніх оточень.
то все було безстрашно.
як свідомість стерильна довоєнного часу,
подвоєна запалом хвилі братерства,
відчищена рівністю цифр особистих.
то все було як вперше.
мальоване фресками крові на ліктях,
чужими присвятами зречене вдосталь,
пополудні кричало куванням зозулі.
то все було алегро
по відточених лезах, що лежать ненароком
на шляхах поріднілих, на обласканих стежках,
без жодних обі́цянок знову спастися.
то все було повтором.
як зображення всоте із срібл негатива,
як щорічний спектакль з незмінним сюжетом,
як платівка, що б ́є сокровенним мотивом
то все було людьми, що згубили дорогу
