А)збуку літ хаотично заплутало часом,
Б)огу відомо – де я буду, де будеш ти.
В)идно, як світиться даль мигдалевим атласом,
Г)ен понад нею – веселки барвисті мости.
Ґ)ейзер любові зібрав оксамитові ранки,
Д) ень догорає в обіймах вечірньої мли.
Е)олова арфа, що так чарувала світанки,
Є)внухом-вітром віднесена в сиві бори.
Ж)имолость пахне, напоєна літом гарячим,
З)овсім недавно ще цвіт дарувала весні.
И)ч, які зорі, неначе алмази! Одначе
І)ноді смутком на душу лягають мені.
«Ї)хній» цей світ, а чи буде він все-таки нашим,
Й), може, колись загориться ще наша зоря.
К)ланяюсь дню на устах зі святим «Отченашем»,
Л)аскою світить любов, що ніяк не згора.
М)ітить печаль бахромою по наших стежинах,
Н)итка безжально сплітає нерівні рядки.
О)нде, здається, складають товар на вітринах,
П)оміж тим крамом сховалися наші роки.
Р)азом до щастя ми підемо, взявшись за руки,
С)онце, як мати, ласкатиме наші серця.
Т)ане свіча, що була еполетом розлуки,
У)тла сльозина торкнулася смутком лиця.
Ф)енікс кохання воскрес із гарячої плоті,
Х)ори небесні вознесли знамення сердець.
Ц)итра небес награє в осяйній позолоті,
Ч)ари кохання вплітаються в долі вінець.
Ш)а, урагани! Спиніться і ви, буревії!
Щ)астя, як мрія,торкнуло нас ніжним крилом.
Ь)(єрчик) маленький нічого спитати не сміє,
Ю)ду лукавого кине в невільний содом.
Я) по краплині відміряла азбуку часу –
Богу відомо – де я буду, де будеш ти…
попередні ваші відповіді на коментарі все пояснюють. Вам цей твір муза на вушко продиктувала, а ви його просто записали. В мене таке теж іноді трапляється)
Леся Shmigelska відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
і знову прекрасна манера виконання- дактиль тут справді доречний. Красиво. Але... Сенс. Де він? Занадто багато барв, занадто яскраво все, контурів не видно- де головна думка, хребет, стержень вірша? Що ви, як автор, хотіли б донести ним до людей?
Леся Shmigelska відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мрії, сподівання, відчуття нездійсненного("Богу відомо – де я буду, де будеш ти…")
Так, як в житті-від А до Я, а все, що було, воно, як міраж ("А)збуку літ хаотично заплутало часом")Такі мої міркування навколо цього вірша...
Гарно написано, талановито, але як я подумаю скілько то треба на те часу, то звичайно мої записи в метро, або по дорозі на роботу, зупиняючись між перехожих, щоб написати ще рядок, не дадуть мені створити щось фундаментальне, а так лише швидко махнути ручкою, як ластівка махає крилом. А за Вас радий. Так що я не даремно те писав.
Леся Shmigelska відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, я дуже ціную вашу думку. А на рахунок вірша...це напевне найблискавичніший вірш в моїй "творчій майстерні".Написався за одним подихом, слова, як горобці в голові літали, встигай ловити! Я також немаю зайвого часу, віршую ночами, коли мудрі люди сплять!
чудово Ви справились! А я от букву "Г" (у вас "гейзер") не застосувала у своєму вірші, бо, по-перше, у мене на клавіат. такої букви нема, а ще кількісь рядків тоді стає непарною, от я її і не застосувала до свого "Алея ніжних почуттів". А у Вас супер получилося!!!
Леся Shmigelska відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надюшенько! Мусимо підтримувати одне одного, ми ж друзі по перу!!!
цікаво підібрана тема, життєва і трошки філософська, і стрічки всі так красиво переплітаться і милозвучно, ритмічно звучать. Надзвичайний акровірш по алфавіту , БРАВО!!!