Мати піднялася з ранку
Доня ще спала тоді,
Мати над нею ридала,
Чом же ми доню самі.
Довго над донею мати
Сльози лила проливала,
Раптом до матері доня ,
Тихо і ніжно сказала:
Мамо моя ти не плач
Я , ж бо тобі помагаю,
Якось без тата , у двох
Виживем , мамо , я ,знаю.
Він же не думав про нас ,
Бачиш пішов не поглянув,
Мамо , з тобою у двох ,
Теж заживем не погано.
Роки так скоро спливали,
Немов у річці вода,
Ох скільки горя зазнали-
Доня і мати ота.
Роки оті пролетіли-
Доня вже заміж пішла,
Мати стара посивіла,
Хоче вмирати вона.
Доню ,мені ти,скажи ,
Чи було в двох нам погано ?
От тільки жалко тебе,
Горя зазнала ти рано .
Мамо , моя дорога
Горе уже пролетіло,
Чом же ти , мамо ,моя
Все - це згадать захотіла.
Дуже гарно передано почуття долі мами і дитини...Діти хочуть завжди мати маму і тата.Але коли когось з батьків не вистачає, діти це дуже важко переносять.І ця душевна травма залишається у них весь вік, тому раді збереження сім"ї -- можна пробачити все. А жінка - це оберіг сім"ї!.Вона завжди повинна пам"ятати про те, що є діти, та старатися не травмувати їхнє серце.
Іван Мотрюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Знайома історія. Теж росла з мамою удвох. Тато рідко відвідував. А після 12 років і зовсім перестав показуватися. Відчувала дискомфорт, та й до нині щем...
Іван Мотрюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваш вірш наповнює мене такими почуттями, що я просто не можу його не прокоментувати. Вірш розкриває лишень частину тих почуттів, які є у цій ситуації. Не все так однозначно у цій ситуації. Дитина завжди бажає щоб у неї було двоє батьків (і мама, і тато). Ніколи дитині не буде добре без когось. Це як одна рука у тіла, постійно не хватає іншої. Буває, що сім"ю покидає чоловік, але дуже рідко він робить це з легкої руки. Іноді жінка доводить до такої ситуації. Тут не можна бути категоричним. Але вірш гарний, бо він життєвий, пекучий. Дякую вам за ваші вірші.
Іван Мотрюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00