«…і буду серед зелені трави збирати у долоні,
Аж доки час Страшного Суду не настане,
І срібні яблука блідого місяця оповні,
І золоті плоди яскравих сонця ранків.»
(Вільям Батлер Єйтс)
Написано 17 березня -
в День святого Патріка.
Вдягну свого зеленого капелюха,
Прикрашу чорний плащ буднів
Триєдиним листком шамроку –
Запашним і розділеним
На три частки буття –
Сон, реальність і потойбіччя.
Буду слухати скрипку
Старого, але веселого шанахі,
Що грає прямо на вулиці
Про росу туману
Та брудне старе місто,
Про живу воду в келиху
І гірську дорогу в Дублін,
Що вірить – життя недаремне,
Що вміє веселитись
Коли всім сумно,
Що вміє плакати
Коли всі сміються.
Йду вулицями серця,
Містом з терпким присмаком віскі.
День зелених думок –
Навіть моя сива борода
Стала зеленою –
Я повірю, що мій острів весняний.
Нехай моя весела віра
Лише на день…
Але все таки…
У нас сьогодні "Масляна",
Це таке слов'янське народне гуляння,
Коли проводжають Зиму
І зустрічають Весну...
Іноді мені здається,
Що це свято люди придумали
Для душі,
Бо зовсім неважливо,
Що на дворі,
Хочеться прокинутись,
Звичайнісінького тепла,
Сонячних променів,
Приємних посмішок,
Впевненості в тому,
Що завтра настане Літо...
Я йшов брудним містом
І думав про сьогодення,
Мороз і вітер заганяли
Думки до кав'ярні,
І в цій непогоді
Було щось символічне,
А радше трагічне -
Невже не буде Весни?
Весни моїх сподівань,
Коли незалежно від погоди
Життя навкруг веселиться,
А вулицями серця
Блукають не примари,
А мої мрії
Про зелений острів,
На якому бурлить щасливе життя,
Запашне і розділене
На три частки буття:
Сон, реальність і потойбіччя...
Але все таки...
Я вірю...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
нехай залишається назавжди, з вашою прекрасною Ірландією. 
Зелений капелюх потрібен завжди. Просто на День святого Патріка його надягають, а решту днів року усвідомлюють, що він є. 
